Марчін Швьонтковський - Пси господні, Марчін Швьонтковський
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Мені навіть на думку не спадало, що цей ідіот залишиться в Римі, – виправдовувався Барберіні. – Спочатку мені потрібно було виключити інші можливості: коханку, борги, дезертирство...
– Неважно. Що ви плануєте з цим робити? Показовий суд?
Кардинал вагався.
– Дядьку… Це буде трохи складніше, – обережно почав він. – Якби мова йшла про просту магію, виклик демона чи ворожіння, процес міг би спрацювати, але це є набагато гіршим. Я гарантую, що Монтальто ніколи в житті не тримав ґримуарів[2], і він надто наївний і занадто боязкий, щоб вступати в будь–які справи з Сатаною. Враховуючи все, що відбувається останнім часом, новини з Лейдена, історію з Тулузи, того монаха з Салонік, торговця з Флоренції...
– Що з ними?
– Мені здається, що це не поклонники сатани, і не звичайні хитруни, божевільні алхіміки та геотисти.
– Так хто вони, і що порадиш?
– Хто? Це те, що потрібно визначити. І можу лише порадити бути обережними. Напевно, усі арамейські книги мають бути конфісковані…
– Так, це єдиний спільний фактор. Але на милість, Франческо, це найкращий спосіб змусити будь–кого, навіть найдурнішого і найскромнішого священика в Європі, почати переглядати бібліотеку. Крім того, є єретики, і ми їм нічого не заборонимо. Ні читання арамейською, ні підписання цирографів[3].
Барберіні мовчав. Він не мав уявлення про будь–які контрзаходи. Чесно кажучи, вся ця історія була йому не під силу. На щастя, йому зовсім не довелося з цим боротися, принаймні одному. Справжнє занепокоєння належало чоловікові, який сидів на другому боці стола.
– Протонотарій! – вигукнув Урбан після кількох хвилин мовчання. Його сумні очі дивилися на Барберіні одночасно жорстко і ласкаво. Як тільки один із його секретарів увійшов до зали, він наказав: – Листи! – Потім він зітхнув і з усмішкою сказав: – А я думав, що справжньою проблемою буде Галілей. Божі стежки несповідні.
Поки секретар встановлював свій переносний столик і готував папські печатки, Барберіні розмірковував. І здивувався, коли почув:
– Перший – до Музіо Вітеллескі, другий – генералу Ордену Проповідників, хто б насправді не був їм зараз.
– Ваша Святосте? – не витримав кардинал, коли протонотарій почав гарячково писати.
– Так?
– Єзуїти, я це розумію, а домініканці?…
– Франческо. – усміхнувся Урбан VIII, і його очі змінили вираз і тепер нагадували великі зіниці надзвичайно хитрого лиса. – Я знаю, що пам’ять про старі часи швидко тьмяніє, але не забувай про одну річ: єзуїти, так, надаються до борються з єресями там, де потрібно позолочувати церкви та виголошувати красномовні проповіді, але саме домініканці є справжніми Domini Canes. Псами Господніми.
Карта Германії 1633 року
Священна Римська Імперія німецької нації
Священна Римська імперія німецької нації (лат. Sacrum Imperium Romanum; нім. Heiliges Rцmisches Reich), поточно: Перший німецький рейх, Перший рейх (нім. Erstes Reich) або Старий рейх (нім. Altes Reich) — позначення територій, що охоплює Німеччину та деякі території сучасних Франції, Польщі та Італії, які знаходяться під владою римського імператора та є продовженням Західної Римської імперії.
Амбіції наявних у держави васалів призвели до формування сильної внутрішньої опозиції, яка змусила імператорів передати багато королівських повноважень князям. Це призвело до того, що більшість рішень імператора залежало від згоди князів, висловленої на сеймі Рейху, і до дозволу вотчинних поділів у князівствах, що швидко призвело до політичної атомізації держави, яка через деякий час зібрала близько трьох сотен васальних держав з різним статусом.
РОЗДІЛ І
1633 рік
Граф Даніель фон Бессерер–Тальфінген стояв на кам'яній терасі свого маленького замку, тупотів обмерзлими ногами, час від часу потирав руки й лаявся. Внизу, під маєтком Обертальфінгенів, серед оголених від листя груш, посаджених його покійним дідом, точніше дідовими поплічниками, крокувало військо. Останніми роками це не було якимось дивним видовищем. У його маєтку постійно була армія, спочатку імперська армія, потім пфальцська армія, потім баварська армія, потім знову імперська армія, вюртемберзька армія – що було цілком природно, оскільки вони знаходилися у Вюртемберзі – а потім знову імперська армія, не кажучи вже про вільні загони, кондотьєрів, іспанців, що
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пси господні, Марчін Швьонтковський», після закриття браузера.
