Андрій Юрійович Хорошевський - Проект «Україна». Галерея національних героїв

Першим завданням, поставленим урядом перед ним і всіма організаціями, що займалися ракетним озброєнням, було створення копії німецької ракети Фау-2 з вітчизняних матеріалів. Але вже в 1947 році учені отримали завдання на розробку нових балістичних ракет з більшою, ніж у німецького прототипу, дальністю польоту – до 3 тис. км. Наступного року головний конструктор приступив до льотних випробувань балістичної ракети Р-1 і в 1950 році успішно здав її державній комісії. У ті самі роки Корольовим були розроблені ракети Р-2, Р-5 і Р-11, згодом прийняті на озброєння.

У 1956 році під керівництвом Корольова була створена перша вітчизняна стратегічна балістична ракета з ядерним бойовим зарядом Р-5М, що стала основою ракетно-ядерного щита країни. У цей період ОКБ-1 стало самостійною організацією, головним конструктором і директором якої призначили С. П. Корольова. Наступного року під його керівництвом були створені перші мобільні балістичні ракети наземного і морського базування.

* * *

Перші задуми щодо Р-7, ракети, якою призначено було почати космічну еру, Корольов зробив ще в 1946 році. Він замислював її не просто як міжконтинентальну, але і як космічну ракету. Спочатку потрібно було вирішити, якою вона буде: двоступінчаста балістична ракета з рідинними ракетними двигунами, або ракета, у якої перший ступінь – звичайний рідинний, другий – крилатий з прямоточним двигуном? Корольов думав над обома варіантами і у результаті зупинився на першому. Далі йому треба було визначитися з схемою ракети: як з’єднати два ступені? Поставити один на один, зробити пакет, нарощуючи не у висоту, а в ширину? Як їх краще запускати – все відразу або по черзі? Знову ж таки, двигуни, як бути з ними? Це були тільки перші питання, одні з багатьох. В ОКБ Корольова було розглянуто близько шістдесяти варіантів схем компоновки Р-7. Це був довгий і наполегливий пошук. Корольов повинен був оцінити сильні і слабкі сторони кожної схеми і вибрати одну. Крім інженерних рішень, Сергію Павловичу слід було подумати і про те, як доставити ракету на полігон: цілком таку махину не затягнути ні в поїзд, ні на літак, ні на корабель. Ракети ще не було, але всі розуміли, що полігон Капустин Яр малуватий для неї – потрібно створювати новий. Як збирати ракету на полігоні – горизонтально і піднімати, або відразу вертикально? Перед головним конструктором стояли десятки питань, на які він повинен був знайти відповідь. Корольов працював з конструкторами, двигунниками, балістиками, гіроскопистами, майстрами-виробничниками, фахівцями з найрізноманітніших областей техніки. Об’єднуючи їх зусилля, він створював нову ракету.

На одному із засідань Політбюро вирішено було будувати полігон у казахському степу, на роз’їзді Тюратам. Перші будівельники там з’явилися на початку 1955 року. На роз’їзд потягнулися склади з лісом, склом, цеглиною, цементом, вантажівки, трактори, бульдозери. Вперше Корольов приїхав у Тюратам у вересні 1956 року. Будівництво полігона було пов’язане із строгою секретністю. Рядові солдати не знали, що вони будують. Листи перевіряла військова цензура. Заборонялося писати не тільки про котловани, але і про те, що навколо піски, про тюльпани навесні, про ховрахів і скорпіонів. Один із будівельників поцікавився у Корольова, що ж тут буде. Сергій Павлович розсміявся і відповів, що буде тут найбільший стадіон у світі.

Перший старт на полігоні Тюратам був призначений на 15 травня 1957 року. О 19 годині 01 хвилина ракета плавно пішла зі старту. Почала набирати висоту, ось-ось повинні відділитися ступені. Раптом у повітрі спалахнув рудий факел, прозвучав вибух. Ракета розвалилася на шматки. Корольов після невдалого пуску прагнув виглядати веселим, жартував, що із старту ж ракета пішла, значить, літати буде.

Послідували ще декілька невдалих спроб. Над Корольовим почали нависати хмари. Черговий пуск відбувся 21 серпня 1957 року о 15 годині 25 хвилин. Ракета пішла зі старту. У вогненному вихорі ракетного хвоста тремтить повітря, спотворюючи контури ферм, що відкрилися, перші секунди Р-7 рухається незвичайно плавно, немов даючи намилуватися собою перед тим, як піти в зеніт. Це був перший вдалий пуск на новому полігоні. Наступний пуск «сімки» відбувся 7 вересня. Успіх був закріплений – ракета навчилася літати. Корольов вирішив, що наступна полетить із супутником.

Супутник стартував 4 жовтня 1957 року о 22 годині 28 хвилин за московським часом. У автомобільному фургоні біля радіо приймачів, налаштованих на частоти передавачів супутника, співробітники Сергія Павловича чекали сигналу. Як тільки почули знайомі «біп-біп», відразу подзвонили Корольову в командний бункер сказати, що сигнал є. Чекали повідомлень з наземних вимірювальних пунктів (НВП), розкиданих по всій країні. Супутник зробив перший виток навколо Землі, і через півтори години на Байконурі знову почули «біп-біп-біп».

Наступної ночі Корольов полетів до Москви. З кабіни пілотів вийшов командир корабля і сказав йому, що по всіх радіостанціях світу на всіх мовах звучить: «Росія, супутник»…

Пізніше Корольов, обраний у 1958 році дійсним членом Академії наук, говорив: «Він був малий, цей найперший штучний супутник нашої старої планети, але його дзвінкі позивні рознеслися по всіх материках і серед всіх народів як втілення відважної мрії людства». Коли про перший запуск стало відомо президентові США Ейзенхауеру, він вигукнув: «Якби в Росії відбулася ще одна Жовтнева революція, я ще повірив би, але в те, що росіяни запустили супутник, – ніколи!» Але найглибшу оцінку події, на думку Корольова, дав Ф. Жоліо-Кюрі: «Це велика перемога людини, яка є поворотним пунктом в історії цивілізації. Людина більше не прикована до своєї планети…» Згодом Р-7 була модифікована і перетворена на триступінчастий носій для виведення «місячників» і польотів з людиною.

Згодом геніальний учений розробив досконалішу компактну двоступінчату міжконтинентальну ракету Р-9, прийняту на озброєння в 1962 році, і почав першим у країні розробляти твердопаливну міжконтинентальну ракету РТ-2, яка була освоєна військовими вже після його смерті.

* * *

Весь час, займаючись бойовими балістичними ракетами, Сергій Павлович мріяв про підкорення космічного простору людиною. Тому він ще в 1949 році почав регулярні експерименти по вивченню параметрів ближнього космічного простору, сонячних і галактичних випромінювань, магнітного поля Землі, поведінки високорозвинутих тварин у космічних умовах, а також відпрацьовування засобів життєзабезпечення і повернення тварин на Землю з космосу – було проведено близько 70 спеціальних запусків ракет. Цим Сергій Павлович завчасно заклав серйозні основи для штурму космосу людиною.

12 квітня 1961 року люди Землі дізналися про те, що в СРСР здійснений перший запуск ракети з людиною на борту. Весь світ із захопленням вимовляв по-російськи слова, які стали відразу знаменитими: «Гагарін», «Восток», «космос».