Вікторія Вецька - Будь моєю назавжди , Вікторія Вецька

— У мене немає дівчини. Тому, якщо ти не проти, ми могли б провести цей вечір разом, — сказав я, ніжно взявши її за руку, дивлячись прямо в її душу.

— А як щодо того, щоб почати зустрічатися? — запитала вона, і я завмер, адже не планував серйозних стосунків, лише розвагу.

— Ти повинна знати, що я не планую серйозних стосунків, тому думаю, що це не дуже хороша ідея, — висловив свою думку, відчувши, як кожне слово відлунювалося у моєму серці.

— Я теж нічого серйозного не планую, просто хочу відволіктися, розслабитися, — весело відповіла вона, але в її очах блищав сумнів.

— Ти справді так вважаєш? — запитав я, сподіваючись, зрозуміти її істинні наміри.

— Ходімо танцювати! — вигукнула вона, ховаючи свої сумніви за радісною усмішкою, і ми занурилися у вир музики, забуваючи про все інше.

Музика заполонила залу, і ми рушили танцювати. Алексія рухалася граційно, немов була створена для танцю, а я, спостерігав за її посмішкою, не міг не згадати, як колись на дискотеці так само танцювала і посміхалася Мія. Спроби забути її здавалися марними. «Невже я постійно шукатиму в інших дівчатах її?» — запитав себе, не знаходячи відповіді.

Алексія помітила мій сум і запитала:

— Про що задумався?

— Про те, як же гарно ти танцюєш, — посміхнувся я, кружляючи її в танці.

— А чесно? — запитала вона, дивлячись на мене допитливими очима.

— Як щодо того, щоб прогулятися по вечірньому місту? — запропонував я, прагнучи змінити обстановку.

— Я не проти, ходімо, — відповіла вона, і повела мене до виходу.

Вийшовши з квартири, Алексія почала розповідати про себе. В моїх думках панувала хаотичність, але я зумів уловити, що її мама українка, а батько родом з Греції. Я робив вигляд, що слухав, хоча насправді мої думки були далеко. Раптом Алексія зупинилася і підійшла ближче. Я навіть не встиг зрозуміти, що відбувається, як вона поцілувала мене. Наші губи переплелися в гарячому поцілунку, який миттєво запалив нас.

Після чого вона повела мене до себе додому. Виявилося, що вона жила одна. Дівчина впевнено направила мене до спальні і почала цілувати, водночас роздягаючи мене грубими рухами, що мене на мить привабило. Я відповів на її гру так само грубо, роздягаючи її. Ця грубість, яка їй подобалася, була повною протилежністю ніжності Соломії. Кожен поцілунок був пристраснішим за попередній. Насолоджуючись цією грою, ми забули про час і всі турботи. І разом поринули в цей вир пристрасті.

На ранок я прокинувся в обіймах Алексії. Швидко схопивши свій одяг, я став одягатися. Покинувши квартиру тихо і непомітно, я попрямував до квартири Макса. Через двадцять хвилин я вже був там. Зачинивши за собою вхідні двері, я побачив, що друг сидів на кухні з пляшкою води, яку приклав до свого лоба.

— Бачу, ти вчора добряче відпочив, — промовив я, і Макс швидко глянув на мене втомленим поглядом.

— А куди ти вчора зник? — запитав він, роблячи більш серйозний вираз обличчя.

— Та, з дівчиною однією пішов гуляти, а потім пішов до неї, а там вже сам знаєш, що було.

— Ну, хоч у когось з нас немає важкого ранку.

І тут рознісся звук рингтона Максового мобільного. Я підняв його і на дисплеї висвітлилося фото Соломії. Передав телефон Максу, який думками проклинав цей дзвінок. Він поглянув на екран, глибоко вдихнув і прийняв виклик.

— Якщо вона захоче говорити, скажи, що мене немає, — прошепотів я, роблячи руками хрест.

— Алло, Соломійка, — промовив Макс, намагаючись виглядати невимушено і увімкнув телефон на гучномовець.

— Привіт, братику, — вимовила Соломія, її голос здався мені дуже сумним.

— Ти щось хотіла, сестричко?

— Так, а Назар з тобою? — я зробив жест хреста, натякнувши, що мене немає.

— Ні, його немає, — промовив Макс, скоса дивлячись на мене.

— А ти йому казав, що мені потрібно з ним поговорити?

— Так, але він не захотів говорити, бо сказав, що хоче залишити тебе в минулому.

— Максе, ти дурень, навіщо ти їй це сказав? Вона ж вагітна, ще розхвилюється, — прошепотів я до друга.

— Слухай, якщо ти такий розумний, то йди і сам з нею розмовляй, а мені потрібно випити таблетку, — обурився Макс.

— Брате, з ким ти там розмовляєш? — почувся голос Соломії.

— Зараз я дам тобі Назара, він з тобою поговорить.

— Дякую, друже, — прошепотів я невдоволено.

— Завжди радий допомогти, — прошепотів Макс з посмішкою на обличчі.

— Привіт, Соломія, що ти хотіла? — запитав я, відчувавши, як серце в моїх грудях починало битись швидше.

— Привіт, я б хотіла поговорити про нас, — сумно промовила вона.

— Я чув, ти вагітна. Вітаю! — відразу перевів тему. Адже коли я хотів поговорити, вона не бачила в цьому потреби, а тепер це не потрібно мені.

— Назаре, я...

— Нічого не говори! Я думаю, і так все зрозуміло. Ти одружена, ще й вагітна від іншого. Як би боляче це не звучало зараз, але тепер у тебе своє життя, а у мене своє, — перебив її, адже не хотів чути її виправдовування.