Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Милий, а це правда, що зайці недотепи?
– Так, мій зайчику…
– Що-небудь упіймав? – цікавиться перехожий у рибалки.
– Упіймав одного, – відповідає той, – і кинув у ставок.
– Мабуть, маленький був?
– Та приблизно твого зросту і такой же доставучий!
Микита купує мисливські чоботи. Вибирає на розмір менші. Продавець:
– Вони ж на вас замалі, навіщо ви їх купуєте?
– Ет! Багато розумієш! Уяви, за цілий день находишся, прийдеш додому, чоботи стягнеш – блаженство!
– Марійко, мій Микита місяць тому пішов ловити рибу і досі не повернувся!
– Ой, Ганю, мабуть, клюнула дуже велика риба.
– Куди летиш, Орисю?
– Мене Денис на риболовлю запросив!
– Презервативи взяла?
– Презервативи? О-па!… А я черв’яків накопала!
– Яка різниця між лисицею і собакою?
– Дві склянки горілки!
Опанас напідпитку пізно вночі повертається з риболовлі. Його зупиняє міліцейський патруль:
– Куди поспішаємо?
– На лекцію.
– В такий час. Хто ж це опівночі лекції читає?
– Моя Марійка.
Біля вогнища:
– Пішов я одного разу на полювання, а свого Бровка залишив удома. Через поле, через посадочки дійшов до лісу і замаскувався. Чекаю. Раптом чую, ззаду хтось летить на весь дух, не встиг повернутися, а воно мені на спину – стриб… І нутром чую, що Бровко, а ср…ти перестати не можу!…
– Все, Ганю, з Опанасом на риболовлю більше не піду! Таке базікало! У мене тепер голова від нього тріщить!
– А про що ж він?
– Та все про одне й теж: «Вип’ємо ще по одній, вип’ємо ще по одній!»
Телефонує бабця в Міністерство з надзвичайних ситуацій:
– У мене на балконі ведмідь! Рятуйте!
– Шановна, протримайтесь, зараз ми до вас найкращого мисливця пришлемо!
Через десять хвилин дзвінок у двері. Бабця відчиняє, стоїть перед нею здоровенний чолов’яга з рушницею, а біля ніг у нього малесенький песик.
– Слухайте мене уважно, – каже, – ми з Кефірчиком не одного ведмедя взяли…
– З ким?
– З Кефірчиком! Це мого пса так зовуть. Так от, беріть рушницю і чапайте швиденько з Кефірчиком під балкон. Я піду до ведмедя. Якщо викину ведмедя, Кефірчик миттю йому в яйця вчепиться, ведмідь розкриється, тут і стріляйте в нього…
– А якщо раптом, не дай Боже, ведмідь вас викине?
– Тьфу, тьфу… Але якщо… Тоді, бабо, стріляйте в Кефірчика…
Пізня осінь. Холодно. Микита, ловлячи дрижаки, пірнає в ставок біля греблі.
– Ти що, раків захотів у такий холод? – запитує Опанас.
– Та ні… Там мотоцикл…
– У мене був собака, який коштував десять штук баксів.
– Ви мисливець?
– Ні, просто прибрехнуть люблю.
Приходить Опанас на риболовлю з сином. Микита до нього:
– Давненько, Васильку, я тебе не бачив, стань поруч, чи підріс?
– Сам ти, дядьку, чипідріс!
– Купив жінці норкову шубу! – хвалиться Опанас.
– А що це в ній за дірки? – дивується Микита. – Ох ти ж і темний! То ж норки!
Приніс Опанас улов, а вдома гостя – невістка з міста приїхала. Побачила рибу, бідкається:
– Бідна рибка!
– Якби вона не відкривала рота, нічого б з нею не трапилось, – їй на те Опанас.
– Знаєш, Опанасе, у мене пес якийсь чудний. Коли я на полюванні стріляю в дичину і не влучаю, він падає на землю і ніби регоче!
– А що він робить, коли стріляєш влучно?
– Не знаю, цей пес у мене тільки три роки.
– Якщо я вгадаю, скільки риби у тебе в торбині, даси мені одну?
– Якщо вгадаєш – я тобі обидві віддам!
– Микито, заєць сидить! Стріляй швидше!
– Тихо! Не поспішай! Вистрілю – втече. Давай на живого надивимось.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
