Налія Шепель - Щоденник Яти Ольше. Том 1, Налія Шепель

увага інших. Він з апетитом поглинав м'ясо, запиваючи його вином. Я ж ліниво колупала запечену в тесті рибу.

Втомивши перший голод чоловік почав розпитувати про навчання, я чесно хвалилася успіхами. Особливо в артефакториці, про перші спроби створити щось нове. Але Санрей швидко втомився слухати, та неввічливо перебивши мене, почав розповідати про свої пригоди в Вільних Землях. Я слухала мовчки, чекаючи закінчення цих катувань.

А коли подали десерт, то до закладу завітав, той кого бачити зовсім не хотіла. Руперт Суфо. Й як на біду він підійшов до нас.

- Я шукаю тебе по всьому місту. А ти тут розважаєшся в сумнівній компанії.

- Руперт, приятель. Давно не бачилися. Не лякай мою гостю. Люба, познайомся з головою магічної стражі Руперт Суфо. Руперт, ця прекрасна дівчина Ята Ольше, учениця школи магії.

З якого дива я йому “люба”?

- Ми нещодавно бачились. Смак в тебе не змінюється.

- Не звертай на нього увагу. Він самотня людина, того й заздрить, - сказав маг та взяв мене за руку.

Мене пересмикнуло, але здавалося Санрей цього не помітив.

- То що ти від мене хотів?

- Потрібна твоя допомога. Терміново.

- Ну, якщо терміново, тоді терміново. Люба, ти сильно образишся, якщо я раптово залишу тебе на нашому першому побаченні?

- Звісно ні, - відповіла я, намагаючись при цьому щиро посміхнутися.

Емпатія після контакту наших рук мовчала, а це означає, що маг носить захисний артефакт. Й досить потужний. Поганого в цьому звісно нічого не має, кожен має право на захист та особисте. Та щось мені підказувало, що цей чоловік намагається приховати дещо набагато важливіше, аніж професійні таємниці.

- Тоді до зустрічі.

Й пішов. Пішов та не заплатив. Я зрозуміла це, коли подавальниця підійшла до мене. Записати обід на рахунок мага не вийшло. Шкода. Ну, принаймні, у мене були при собі гроші, в потрібній сумі. А то охоронець, що стояв на вході, вже був готовий використати палицю, що тримав в руках.

А неприємності, як пізніше виявилось, тільки починались.

28.04.157р.

Маг-Рівік

- Й що це означає? – голосно запитав мене Шиор, в обідню перерву у “Ложці”, коли там зібралося максимальна кількість учнів.

Сьогодні обідала в компанії Улли обговорюючи наближення свята, Філл же знову окопався в бібліотеці.

- Що саме? – здивовано запитала я, бо питання з тими побаченнями вважала вирішеними після зустрічі в “Ведмедику”.

- Мені також цікаво знати? - сказав Асар, наближаючись до нашого столика.

- Уважно вас обох слухаю.

- Це ми тебе слухаємо. Кожен з нас вважає, що зустрічається з тобою. А ти таємно спала з іншим.

- О це так новина! Ми навіть не встигли на побачення сходити. А вже зустрічаємось й навіть спимо! – не витримала та огризнулася у відповідь. – Й коли встигли?

- То ти шльондра, ще й на пам’ять слабка? - якомога голосніше оголосив Шиор.

- То плітки, що ти за гроші спиш, мабуть, не безпідставні, - додав Асар.

Ох, не спроста, тема повій піднялась після того, як я зустріла Суфо, а він дізнався де я навчаюсь. Щось підказувало, що Айша приклала до цього свою руку, як й до плітки про приворотні зілля та фінансові махінації.

- Ви щось прийняли? – запитала Улла. – Може отруїлися?

- Ми ні. А ти, точно. Раз з такою швалею спілкуєшся. Може разом працюєте?

За сусідніми столиками роздався сміх. Вистава мала шалений успіх.

- Тобто, на все що здатна ваша господарка, це розкидуватись непідтвердженими звинуваченнями? Та підсилати своїх шакалів? Передайте її, хай краще працює над сценарієм. Бо він нікуди не годиться. Вихід там.

В тому стані, що перебувала, це єдине, на що зараз була спроможна.

На диво хлопці не стали більше нічого говорити, а розвернувшись дійсно пішли геть. Шкода не назавжди.

32.04.157р.

Маг-Рівік

Ледь відмивши руки від соку трави, ми з Філлом прийшли на "Руни". На минулому тижні нарешті закінчили вивчання рун, а цього почали як правильно їх поєднувати, щоб випадково не нашкодити.

Магістр Яла іноді кидала незадоволені погляди на наші з Філлом зелені пальці, а після закінчення лекції попросила затриматися.

- Я чула, що у вас обох є певні успіхи в артефакториці та алхімії.

Ми, не вагаючись з цим погодились. Адже дійсно було чим пишатися.

- Того я не хочу затримувати ваше навчання, через розтягнутість програми мого предмета. Я написала вам дозвіл на виніс з бібліотеки трьох книг. Кожна на тиждень, не більше. Вам буде корисно прочитати їх.

- Дякуємо, - в один голос з Шое, радісно подякували.

Взявши дозвіл, ми було направились до виходу, коли нас наздогнав голос вчительки.

- Й ще дещо. Я звісно розумію, що деякі трави добре фарбують, але невже ви не були стурбовані вивченням заклинання очищення в Стефі?

Заклинання ми з Філлом знали добре, та навіть не здогадалися використати його на собі. Подякувавши ще раз, ми поспішили до "Ложки", де на нас чекала Улла.

***

Так добрий початок дня, спаскудили два ідіоти.

Ми з Філлом хвалилися книжками, які можемо почитати вдома, коли до нашого столика підійшли Асар та Шиор.

- Ми тут думали, й вирішили.

Голосно, щоб почуло якомога більше вух, почав Асар. Від них тягнуло чимось мерзенним й брудним. Навіть артефакт, що до цього добре захищав, не допоміг. Та й вигляд вони мали переможний.

- Ого! То ви можете думати та вирішувати? – не втрималась Улла, поки я приходила до тями від напливу гидких емоцій.

- Оскільки для тебе одного чоловіка недостатньо, можемо бути втрьох одночасно, - проігнорувавши запит соліенки, продовжив хлопець.

- Тільки май на увазі, грошей платити не будемо. Проте можемо знаходити більш багатшу клієнтуру, - підхопив Шиор.

Почуло ці слова багато хто. Але розізлився лише один. Й цим одним опинилась не я. Я була в прострації від почутого. А Філл розлютився не на жарт. Мене на хвилини дві накрило бажанням вбивства.

Філл же прямо на очах почав збільшуватися в розмірах, й не лише в зрості. Шкіра задубіла, бугристі м’язи намагалися розірвати одяг. Виросли роги, а обличчя почало бути більше схожим на пташине. Замість волосся з’явилося пір’я. Очі при цьому палали, а на столі залишилися сліди від пазурів.

Таверна наповнилась тишею. Навіть стало чути, як на кухні бульйон булькає.

- Філл, - покликала я друга, впоравшись з чужими емоціями. – Облиш