Мiла Морес - Магія призначення, Мiла Морес

Розділ 9

- Що ти робиш? - Запитую з обуренням.

- Роздягаюсь. Вважаю за краще спати без одягу.

Спостерігаю, як Калеан повільно розстібає сорочку, стоячи біля краю ліжка, на якому я мирно лежу під пледом.

- Але ж ти не збираєшся спати поряд зі мною?

- Я для цього переніс до цієї кімнати своє ліжко. Чи ти думала, це все для тебе однієї?

- Так і знала, що ти не настільки добрий, як намагаєшся здаватися! Робиш все лише для своєї вигоди!

Сорочку він уже зняв повністю. Я намагаюся не дивитись на голий торс, але очі притягуються до нього. Його шикарні груди, напевно, тверді, а ці кубики преса виглядають сталевими. Який він сексуальний! Не підозрювала, що волосся на чоловічих грудях може так чудово виглядати.

- Може вистачить?! - скрикую, коли розумію, що він уже знімає штани.

- Я ж сказав, що сплю без одягу. Для твого спокою залишусь у боксерах.

- Спи на ліжку, яке ти бачиш у тому кутку, а це залиши мені. Я волію спати сама.

- В халаті? - посміюється, стоячи переді мною в одних трусах. Я відводжу очі, відвертаю голову, але мимоволі чіпляюсь очима за його пах, знову відводжу погляд, готова сховатися з головою у своєму укритті.

- Не смій лягати поряд! Я не спатиму з тобою! - У мені вирує не агресія, а страх. Боюся, що не зможу стриматись і сама накинуся на нього.

Він уже відкидає куточок покривала, укладається в ліжко, попередньо збивши подушку, ніби вона і без того не була ідеально м’якою. Напевно, хтось до нього вже зробив цю маніпуляцію. Не здивуюсь, якщо в нього вдома цілий табун покоївок.

Схоплююся з ліжка, хапаючи плед, йду в куток кімнати, де має бути ліжко. Обмацую простір, буквально шукаю у повітрі натяки на щось тверде. Калеан сміється, хоч і намагається це приховати.

- Еніро, нам вистачить місця на одному ліжку. Тим паче так буде тепліше. Навіщо тобі проводити всю ніч на пружинах?

У цей момент я намацала щось, що нагадує старе лікарняне ліжко. Сіла акуратно на краєчок, визначила, що невидиме ложе мене тримає, підстелила частину пледу під себе, другу натягла зверху. Тільки я влаштувалася, промацавши своїм тілом всі принади жорсткого металу, зрозуміла, що лежу я знову на чомусь м'якому.

Так, я на ліжку Калеана, а він поряд, катастрофічно близько. Дивиться в обличчя та посміхається.

- Залишся тут, Еніро. Просто полежимо поряд. Я не торкнуся тебе, доки ти сама не дозволиш мені цього.

Встаю, повторюю все виконане раніше. Закінчується процес тим самим. Калеан переміщає мене у своє ліжко саме після того, як я рівненько укладаюсь на бік.

- Вистачить вже! Я не буду так всю ніч ходити!

- Не ходи, просто спи тут, - каже ласкаво, до мурашок ніжно, очі просякнуті добротою.

- Ти не такий добрий, як хочеш здаватися. Тепер я знаю тебе краще. Намагаєшся спокусити мене, щоб Девор не захотів на мені одружитися. Але я тобі не піддамся, чуєш?

Знову злість на його обличчі від однієї згадки імені, але ця емоція швидко випарувалася, змінившись теплою усмішкою. Мені навіть ніяково, тому що я в цей момент поводжуся як істеричка.

- Я не спатиму з тобою! - підтверджую гнівною реплікою все сказане перед цим, тому що він не удостоїв мене словом у відповідь. - Іди на те ліжко, дай мені відпочити!

- Гаразд, - він підвівся, показавши ще раз своє ідеальне тіло. Повернувся до мене спиною, руки лягли на пояс боксерів. Такий жест роблять, коли збираються із себе щось зняти.

- Що ти робиш?! – кричу з писком.

Дивиться на мене через плече, посміхається.

- Ти любиш котів, правда? – робить паузу, а я незрозуміло блукаю очима від його обличчя до боксерів, які він рішуче планує зняти. – Якщо зі мною не хочеш спати, можу запропонувати тобі сон поряд із великим котом. Що скажеш?

Я не встигла зреагувати, він зняв боксери, і переді мною постали голі чоловічі сідниці з шовковим пушком. Поки я приходила до тями, намагаючись зрозуміти, що ж відбувається, Калеан перетворився на величезного гепарда. Я ледве не знепритомніла від здивування, страху і... захоплення.

Усередині промайнув жаль, бо я не побачила, як виглядає Калеан спереду.

- Не лякайся, - чую в голові приємний голос, - це все ще я, але вже не в такому ненависному тобі образі. Я не кусаюсь і люблю, щоб мене гладили.

Гепард з шовковистим ворсом скочив на ліжко, змусивши мене втиснутись у нього до краю. Навіть м'язи почали боліти від цієї напруги. Я не набралася сил, щоб сказати кілька слів, просто роззявила рота. І так минуло не менше ніж п'ятнадцять хвилин. Кіт довго крутився на ліжку, крокував на місці, щось відсовував лапами, обнюхував, нарешті ліг, присунувши теплу лапу до мене. Тільки в цей момент я вдихнула на повні груди.

- Що означає ця чорна смуга на спині? - Розмовляю з гепардом, в пору записатися до психотерапевта.

- Є такий різновид «королівський гепард», чула?

- Ні.

- Це мій вихованець.

- Королівський, хм... Тобі підходить, - не знаю, навіщо я випалила останнє, подумає ще, що захоплююсь ним. - Кіт гарний, виглядає добрим, хоч і хижак. Ти ж не збираєшся мене з'їсти?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍