Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

вони ж мордують нас дивацькими вимогами ставити у слові «вишиванка» наголос на другий склад («виши´ванка») чи то поливають брудом усіх, хто впав у забуття і написав «згідно наказу», забувши, що правильно «згідно з наказом». Не певен, що мені це вдасться, але спробувати варто: здивую вас і стану на бік пересічного громадянина з тих міркувань, що я також вважаю рідну мову своєю невідчужуваною власністю, яку нікому не дозволю в мене відібрати, не лише у високому патріотичному смислі, а й у цілком буденному.

Подумайте, чим ще ви володієте так упевнено, як мовою, якою щодня говорите і якою намагаєтеся сформулювати думки, а потім ще й намагаєтеся донести їх до інших? Мені нічого навіть близько подібного до мови на думку не спадає. Якщо ми з вами погодилися, що мова — це наша особлива приватна власність, то наступне запитання: як реалізовувати наше право власності, окрім різних форм оперування нею? Ось на цьому етапі й починаються проблеми, бо нам здається, що якщо ми чимось добре володіємо і воно наше, то ми, мабуть, і добре в цьому розбираємося. Якщо «Дніпро» зветься так, і колись на його берегах жінки прали, і ці слова мені видаються схожими, а ще й фраза звучить милозвучною алітерацією — «на Дніпрі прати» (це в них там «у Пітері пити», не в нас), то чого я не можу зробити висновок, що якось назва того, хто реве та стогне, пов’язана з пранням? Усе ж логічно! Українською мовою я володію — щодня нею розмовляю, тому отак беру й досліджую свою мову, і не треба мені оце тут розповідати про якусь історичну семантику-шмамантику. Мову я знаю, слова її точно знаю, все — нема про що дискутувати. А тих, хто хоч натякне мені, що я неправильно досліджую походження слів, ні хвильки не вагаючись, звинувачу в тому, що ви позбавляєте мене права досліджувати рідну мову, дискримінуєте мене, ображаєте, психологічно травмуєте і всіляко утискаєте. Закенселю так, що вам непереливки буде! Мова — це добробут народний, тож не дамо її якимсь там хитромудрим мудрагелям у товстезних окулярах у нас відібрати!

Фух, видихаю: мабуть, про дискримінацію я палицю перегнув (хіба що трішечки), проте, сподіваюся, що підґрунтя феномену, про який я хочу розповісти в цьому розділі, ви не лише впізнали, але й емоційно відчули. Тих, хто вдається до так званої аматорської лінгвістики, нетолерантно обзивають «псевдолінгвістами» чи «лінгвофриками». Початково в англійській мові слово freak позначало фізично деформовану людину й аж до ХХ ст. не мало негативних конотацій. З часом це слово використовували на позначення відданих і фанатичних фанатів чогось. Мені це видається направду дуже символічним: лінгвісти-аматори заповзято фантазують про можливі походження слів, але при цьому деформують і саму мову, і справжню етимологію слів.

Справедливо припустити, що версія про походження назви річки Дніпро від пральних екзерсисів на її берегах особливо нікому не шкодить, хіба що за винятком тих батьків, які горою стануть на шляху свого дитяти, якщо воно вирішить присвятити себе лінгвістиці. «Що там учити, якщо й так усе зрозуміло?!», але це не факт. Утім деякі псевдолінгвістичні антинаукові розвідки, виходячи з розгарячених мізків, не просто блукають білим світом, але й роблять успішну політичну кар’єру. Далеко за прикладами ходити не треба. Пригадаймо російського гумориста Задорного (так, його прізвище Задорнов, але він себе вважав саме таким, сперечатися не будемо), який доводив свою аудиторію до екстатичного стану емоційними прокламаціями про тупість американців, які, приміром, не знали, що дрин швабри можна використовувати як пульт керування для перемикання каналів на старезному телевізорі (добре, що американці настільки «тупі», що не здогадуються, для яких виховних цілей цей самий предмет може використовуватися у Росії в місцях позбавлення волі, і, що важливо — за вказівкою і під керівництвом самої федеральної служби виконання покарань 151).

Ідея, що будь-яка думка важить чи вартує так само, як і будь-яка інша думка, — це справді і досягнення і прокляття нашого часу. Можливо, моя думка про те, куди слід рухатися людству в глобальній перспективі, вартує в якихось умовних одиницях, як і думка професора, доктора біологічних наук, спеціаліста з генетики, однак абсурдне саме припущення, що його думка з приводу будь-якого питання генетики може вартувати стільки ж, скільки моя. Навіть якщо я пригадую, що на уроках біології в школі (а біологію я любив) щось було про закони Менделя, у мене й думки не виникає, що я можу сформувати якесь судження про генетику, що бодай дотягувало б в умовних одиницях до позиції професора біології, який присвятив цій темі всю свою кар’єру. Разом з тим «гуморист», який добре володіє мовою, як основним інструментом заробітку (було б дивно, якби не володів) вважає, що може «авторитетно» заявити, що «нора» означає «відсутність Ра», бога сонця, бо там темно, а Барселона — споконвічна російська земля, бо означає «берег солоний», а «етруски» — «ето русскіє».

Можна дорікнути, мовляв, ну й що з того, що людина собі забавляється на теми мови і походження слів, вона ж нікому цим ніяк не шкодить. Звісно, заборонити фантазування ніхто нікому не може, і не лише тому, що «дурень думкою багатіє», якщо більше нема з чого — всі мають право розважатися, хто як хоче. Деякі складнощі починаються саме з того моменту, коли безневинні фантазії на тему походження слів набувають виразного політичного забарвлення, як от уже згадане «російське» походження етрусків, з якого гарячі голови роблять не просто блискавично швидко висновок про «споконвічну велич Росії», але й зайвий раз підкидають дрова у вогнище російського імперіалізму. За даними Всеросійського центру дослідження суспільної думки (ВЦИОМ), опублікованими в серпні 2018 р., дві третини росіян (66 %) вважали, що існує група осіб, які намагаються переписати російську історію, підмінити історичні факти для того, щоб нашкодити Росії та «применшити її велич» 152. При цьому серед людей віком 45–59 та старших за 60 років, частка тих, хто так вважає, — 72 %. У протидії цій змові невідомих осіб проти величі Росії та її історії, звісно ж, лінгвістичні екзерсиси на тему всеросійського походження всіх та вся використовуються з особливим завзяттям.

Справді є нарікання групи російських патріотів на нібито планомірне нівечення їхньої мови більшовиками — і, звісно ж, саме євреями-більшовиками — цілком конспірологічні. На просторах російськомовного