Є. М. Тарнавський - І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

зрозуміла як об’єктивна рація, як та, що підтверджена всім оточенням людини. Бо якби, навпаки, людина розраховувала на стійкість як на свою власну перевагу, вона припустилася б помилки так само, як помилилася б, якби заспокоїлася тим, що міць її значна. Тому будь-який виступ щодо діяльності тут ще не може бути сприятливим, бо на цьому щаблі, першому моменті ситуації міці великого, потрібно лише зібрати сили для розвитку цієї ситуації на подальших етапах. Тому текст «Книги змін» каже: «Сильна риска — на початку. Міць — у пальцях ніг. Похід — до жалю. Так буде насправді».

2

Стійкість, що розуміється як слушність, у цій ситуації є справжньою внутрішньою суттю, що займає її особу. Саме на другій позиції ми завжди зустрічаємо максимальну ознаку внутрішніх переваг. Тому лаконічний текст тут тільки нагадує: «Сильна риска — на другому місці. Стійкість — на щастя».

3

Третя позиція як позиція кризи характеризується тим, що до діяльності людина вдається, не маючи достатньої сили. Хоча тут у ситуації міці великого передбачається наявність великих сил, проте справді великі сили у людини можуть з’явитися лише в тому випадку, якщо вона спирається на оточення, тобто якщо в етичному плані пов’язана з іншими людьми та з їхньою діяльністю. Позаяк третя риска є замикання в собі як протилежність виходу назовні, то тут людина не зможе розраховувати на підтримку оточення. Якби вона все ж стала діяти всупереч природній ситуації, то проявила б себе як людина, позбавлена етичних чеснот, тобто нешляхетний чоловік. І все ж, якби така людина стала діяти, то її наполегливість на цьому етапі була б жахливою. І це «Книга змін» висловлює в образі, наповненому гумором: «Сильна риска — на третьому місці. Незначній людині доведеться стати сильною. Шляхетному чоловікові доведеться загинути. Стійкість — жахлива. Коли цап буцає огорожу, то в ній застрягнуть його роги».

4

Для того щоб збагнути афоризм цієї риски, необхідно згадати, з чого складається ця гексаграма. У ній унизу є «творчість», тобто творчі сили, якими наповнене внутрішнє життя людини: зовні триграма «блискавка», тобто найактивніша діяльність. Саму по собі творчість, адже вона лише всередині, можна розуміти як творчість у потенційному стані. Горішня ж триграма дії характеризує вже прояви цієї творчої міці зовні. Тому нижня риска горішньої триграми, тобто перший вихід назовні, зумовлена самою ситуацією, показаною тут в образі пробитої огорожі, яку можна трактувати, лише зіставивши її з образом поперед­нього афоризму. Тут мається на увазі вихід до діяльності великого розмаху. Така діяльність може охопити великі простори. Тому тут з’являється образ колісниці як засіб пересування. І в цьому прагненні до дії зовні має бути витримана повна стійкість, яка в цьому контексті розуміється й як рація цієї дії. У тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. Огорожа пробита. У ній не застрягнеш. Міць — в осях великої колісниці. Стійкість — на щастя. Каяття зникне».

5

На третій позиції зустрічається образ цапа, що буцає огорожу. Цей цап — символ неприборканої сили, яка прагне зовнішньої діяльності, не співмірної з перешкодою. П’ята позиція — найгармонійніший прояв якостей зовні, що символізується цим цапом, тому має бути тут відображена. Більше того — треба відійти від людини, замінити на протилежність, що має настати задля виправлення скоєних раніше помилок. Ось чому текст каже: «Слабка риска — на п’ятому місці. Втратиш цапа навіть за звичних обставин. Каяття не буде».

6

Паралельно з міццю, про яку йшлося в цій гексаграмі, в ній говорилося про прагнення проявити цю міць. У мить перерозвитку, що символізується горішньої рискою, позитивна якість, тобто потужність, відступає на задній план, і необдуманий вчинок, і прагнення до прояву зовні без достатніх сил виступають як характеристика цього моменту. Але якщо на третій позиції, яка репрезентує лише перехід до зовнішньої діяльності, це вже призводило до несприятливих результатів, то тут ця ознака може привести в глухий кут. Тут не можна очікувати нічого сприятливого. Але якщо людина в цих найнесприятливіших умовах буде ними спровокована на напруження своїх сил, а тим самим і на їхній розвиток, то, врешті-решт, вона може знайти сприятливий вихід із ситуації. Ця думка показана в тексті так: «Слабка риска — нагорі. Цап буцає огорожу і не може відступити, не може і просунутися. Нічого сприятливого. Але якщо буде важко, то буде щастя».

№ 35. Цзінь. Схід

Образ, поданий у цій гексаграмі, розшифровується з образів триграм, її складових. Тут унизу триграма, що позначає землю, а нагорі — сяйво, яке іноді інтерпретується як сонце, тобто перед нами постає картина сонця, що сходить над землею, що позначається і самою назвою гексаграми, яку ми переводимо відповідно до цього слова — Схід. Якщо порівняти цю гексаграму з попередніми, то визначається така лінія розвитку ситуації. Потрібно почати з гексаграми №31, яка втілює синтез усіх набутих раніше чеснот і сил у їхньому повному злитті, в шлюбі. Далі йшлося про необхідність підпорядкування цих сил якомусь постійному закону, після чого цей постійний закон має бути перевірений і заглиблений в самотність людини, котра на якийсь час відійшла від діяльності. Ця самотність приводить до розвитку людині такої великої міці, яка в подальшому може гарантувати сприятливу діяльність зовні. Тільки після всіх цих ситуацій може, нарешті, з’явитися така, що втілює реальний вихід назовні, символізована в образі сонця, що сходить над землею. Але в такому виході треба спрямовувати свою діяльність не тільки на свою користь, а й на користь оточенню. Тут більше, ніж деінде, має проявитися повна щедрість. Як сонце щедро роздає своє проміння всьому, так і діяльність людини має бути спрямована на користь усіх. Так діяльність може бути розшифрована, звісно, в різних масштабах, бо оточення людини може розповсюджуватися на більшу або меншу кількість людей. Але Вань І тут каже навіть про розвиток щедрості до космічних масштабів. Однак це на совісті цього коментатора, бо текст у «Книзі змін», що склався в конкретних умовах раннього феодального суспільства в Китаї, показав це в образах, які не мають ще стосунку до космічного розмаху думок. У тексті ці думки показані так: «Схід. Ясновельможному князю треба жалувати коней у великому достатку і в круговороті дня тричі приймати підданих».

1

На першій позиції, де ще тільки починається цей процес, виступ зовні, схід ще не позначений із повною очевидністю. Він до певної міри ще нерішучий, тому іноді нагадує навіть відступ. Відтак, можливо, що не такі чуйні люди не зможуть помітити самого виступу. І тому людина, охарактеризована в цій ситуації, може і не зустріти довіри з боку оточення. Однак вона має навчитися дивитися на таке невизнання свого сходження з боку оточуючих, як на щось буденне, і поставитися до цього з повною великодушністю. Тоді мине ця ситуація, і людина все ж отримає можливість блискучого прояву своєї діяльності зовні. Тому текст каже тут (незначні розбіжності порівняно з перекладом, вказані раніше, пояснюються тим, що тут інтерпретація подана з точки зору Вань І): «Слабка риска — на початку. Якщо, виступаючи та відступаючи, пробудеш у стійкості, буде щастя. Але не буде довіри.