Сандра Міст - Подвійне життя

Вона уважно розглядала обкладинку журналу. Глянець, приємні відчуття на пальцях, усе моє життя є суцільним глянцем. Звідки я знаю, що на світі чи поза ним є щось, інше за глянець? Глянцеві журнали стали моїм дзеркалом чи навіть обличчям.

Посередині аркуша великими літерами було: «Я ПИШУ ДО ТЕБЕ...».

Учергове пригубивши сильно розведене віскі, вона поклала журнал на столик і увімкнула телевізор. Саме таким чином ця дівчина дізналася про моє існування. Вона зробила висновки, дивлячись у цього ящика.

Раптом Стефані дуже захотілося зустрітися із нею. Вона не могла пояснити навіщо.

***

Сколько Сандра себя помнила, она всегда чувствовала рядом чье-то родное присутствие.

Кто-то всегда наблюдал за ней, особенно когда она была на высоте. Впрочем, после окончания университета на высоте она оказывалась не так часто, как хотелось бы. Долгое время ей казалось, что для успешной работы нужно просто делать свое дело. Разумеется, этого было всегда недостаточно. Разумеется, она поняла это не сразу.

***

Стефані вирішила обов'язково колись звернутися до редакції журналу, щоб дізнатися якусь історію про авторку листа. Можливо, редакції щось відомо — хто вона? Бо не виникає жодних сумнівів, що лист написано справжньою людиною і щиро.

Саме починалися зйомки чергового фільму, де вона грала головну роль, точніше — одну з головних ролей. Паралельно розпочиналася піарська кампанія розповсюджування чуток з приводу її роману з виконавцем головної чоловічої ролі. Цього разу вона вихоплює чесного сім'янина від родинного вогнища. Він посилає їй чудові черевички — подарунок до дня народження, — але, о жах! помилково вказує свою власну домашню адресу. Отже, дарунок отримує його дружина, якій ці черевички великі на два розміри, чи що.

Імовірно, це псує мою карму, інколи міркувала вона. Зазвичай вона перебувала у стані байдужої безтурботності, це рятувало її від сутінкової образності. Можливо, це було її своєрідною нірваною. Важко говорити про свій власний стан. Стефані мала досить справ: треба було відчути і створити новий образ. Треба було зрозуміти, чим до неї близька ця роль. Їй треба було, нарешті, переконати своїх діток, що у Румунії (де відбуватимуться зйомки) буде так само весело, як і в Диснейленді.

А ця дівчина піде до кінотеатру, це точно.

***

Я не верю, что на Земле есть хотя бы один человек, у которого нет мечты. А это значит, что у каждого из нас есть огромный повод встать и идти.

***

Коли я прочитала цього листа вперше, мені здалося, наче життя знову наповнюється сенсом. Я зрозуміла, можливо уперше по-справжньому, що, коли я граю, на мене дивляться. Навіть не так: коли я граю, за мною стежать. До мене пильно придивляються? чому саме вона? або: що саме вирізняє її серед інших? або: що вона скаже зараз, з чим вона звернеться до нас? отже, ця дівчина спитала мене: що ти скажеш мені?

Я читала цього листа і не могла повірити в те, що я можу пробуджувати у душі людини якісь порухи. Я могла повірити, що люди приходять до кінотеатрів, купують квитки, пригощаються попкорном, але я не могла подумати, що вони відчувають серйозні речі. І ось тепер, коли я зробила це — здійняла хвилю — що мені робити тепер?

Я не знаю, з якого часу я стала такою вразливою. Можливо, з тих пір, коли розлучилася. Почала відчувати зовсім іншу половину світу, а ту, що була колись моєю реальністю, зовсім забула.

Та це просто чергова фанатка, хлопці, егеж. А я лягаю спати. Просто зараз. І не лізьте до мене, принаймні до ранку.

***

Интересно, если Судьба не уготовила мне ничего особенного, почему я всегда думаю об особенном? Почему мне всегда всего мало? Почему меня не радуют обычные для всех вещи?

Очередные сплетни о Стефани Миламне надолго в памяти не удержались. Глупости какие-то.

Сандра написала цикл "На пути к звезде". Стихотворения вышли сильные. В целом она была довольна. Можно сказать, заслужила пойти завтра на работу, позавтракав.

***

У вільний від зйомок час Стефані багато гуляла, насолоджувалась чудовим незвичним краєвидом і розмірковувала над своїм новим образом. Отже, її героїня чекала на свого чоловіка з війни, вона переживала багато страхів, побоювань та сумнівів, але незважаючи на все це у неї вистачило сил дочекатися, усе було гаразд. Провідною ідеєю фільму було те, що сильна віра, у даному випадку у повернення коханого, рятує його від куль, холоду та інших воєнних лихоліть.