Налія Шепель - Щоденник Яти Ольше. Том 1, Налія Шепель

пальцях. Стискаю кулак, великим пальцем всередині. Повільно розтискую при цьому не відпускаючи великого пальця, який є серцевиною вибухової кулі. Я знову з захопленням спостерігаю вогонь, що обертаючись по колу, тримав форму.

- Вперше стикаюся з чимось подібним, - чесно зізнався вчитель. - Та що там. Я навіть відтворити не зможу. А жаль. Нашим бойовикам було б дуже корисно. Так легко та швидко. Що ж. Більше вас не затримую. Пам’ятайте, у вас є лише місяць, щоб опанувати заклинанням вогненного щита. В наступному переходимо до води.

- Я наздожену, - запевнила та побігла на наступну лекцію.

***

Магістр Шиппер також попросив продемонструвати мою диво-кулю. Мені не важко, показала. Артефактор став блідим, як тільки він подивився на неї. Поглинувши в себе вогонь, щоб уникнути вибуху, я без зайвих коментарів зайняла своє місце.

Але після практики вчитель ще раз попросив продемонструвати кулю.

Я виконала.

- Тепер зрозуміло, чому ваші артефакти настільки потужні, - підсумував вчитель.

- І чому? - запитала я, ховаючи вогонь.

- У вас величезний магічний потенціал. Я не буду здивований, якщо приблизно років через десять ви станете архімагом.

- Що ви! Мені до цього ще вчитися та вчитися, - збентежено відповіла я, хоча сама прагнула цього звання.

- Я досить серйозний. Але вам потрібно навчитися контролювати не просто силу, а й її кількість. На жаль, у нас немає такого вчителя, того доведеться займатися самостійно. Ось вам перелік потрібних сувоїв, та дозвіл на їх винос з бібліотеки. Пам’ятайте, три дні, не більше. Та не дивитесь на мене так. Я дбаю не тільки про вас, а й про стіни школи. Одного разу не втримаєте потік, прощавай Маг-Рівік.

- Дякую.

- Нема за що.

Взявши список сувоїв з дозволом, я вийшла з кабінету, та поспішила до бібліотеки, де на мене вже чекав Філл в обіймах з наступної книги.

10.04.157р.

Маг-Рівік

Трансформація неживих об'єктів на цьому уроці досягла наступного рівня. Зараз весь навчальний час, ми намагалися з яшми тигрової зробити яшму стрічкову. Для полегшення завдання на дошці було намальовано дві структурні схеми, дещо віддалено нагадували молекулярне з'єднання.

Отже. Необхідно розібрати камінь на молекули, змінити їх та поєднати в іншому порядку. І тільки я зосередилась, як за сусіднім столом почула: "Бабах".

Я повернула голову в сторону вибуху.

У одногрупниці на ім’я Біра були всі руки в крові, а сама дівчина перебувала на межі втрати свідомості.

- Заспокойся! - прогримів голос магістра Амергі, в спробі перекричати ґвалт серед учнів, а потім спокійно звернувся до травмованої учениці. - Дайте вас оглянути. Так, травми не смертельні. Зараз вам допоможуть дістатися до цілителів, але спочатку скажіть, що сталося?

- Це її провина! - тицяючи закривавленим пальцем звинуватила мене.

- Ви впевнені?

- Так.

- Що ж. Панове Нікол, Браін. Проведіть постраждалу до цілительського крила. А ви Філлігран, покличте ректора. Решта залишаються на місці, нічого не роблять та не чіпають.

- Але магістр, - почала я, але напоровшись на погляд, так і не продовжила.

- Не зараз. Прийде ректор, хай розбирається.

Звинувачення в мою адресу були не зрозуміли, бо, незважаючи на зусилля Айши, з дівчатами з мого класу відношення були добрими. Так, вони мені трохи заздрили, але завжди зверталися за допомогою, запитували, консультувалися, але ніколи не звинувачували.

Ректор Варлін прийшов не сам, а в компанії з деканом. Лавер ретельно оглядав місце події, тоді як ректор допитував мене, сидячи за викладацьким столом, а я поетапно розповідала про кожен свій рух.

- Вини учениці тут немає, - підвів підсумок декан.

- Але поранена дівчина стверджує протилежне.

- Ви ставите під сумнів мою компетентність?

- Що ви...

- Зараз ми ще поговоримо з дівчиною, а ви їй краще призначте додаткові завдання. Оскільки вона не в змозі розрізнити, де сама винна, а де допомагали. І ще. Ви знаєте що робити.

- Так і зроблю. І те, і інше, - пообіцяв Амергі.

- Вас же, пані Ольше, чекаю у своєму кабінеті після закінчення занять.

- Звісно.

Хотілося запитати “нащо?”, та розуміла недоречність.

Дочекавшись коли за керівництвом зачиняться двері магістр звернувся до нас.

- На жаль, на сьогодні практика закінчилася. Решту часу ми витратимо на лекцію про безпеку. Також на наступний урок підготуєте письмову роботу на цю тему. Що ж, почнемо.

Всі дістали конспекти, та під монотонне читання заскрипіли пір’ями.

11.04.157р.

Маг-Рівік

- Що я чула? Ти намагалася вбити однокласницю! – проходячи повз прогавкала Айша.

Ми з Філлом стояли біля кабінету ВННтН та перечитували попередні лекції, коли на горизонті намалювалось ЦЕ.

- Звернись до цілителя, бо в тебе великі проблеми зі слухом! - вибухнув Філлігран, перш ніж мені вдалося відкрити рот.

Не знаю як Айша, а я від цих слів, ошаленіла. Тихий та непомітний хлопець сьогодні явно встав не з тієї ноги. Я лише зараз помітила, наскільки роздратованим був друг, й причиною цього була не Каштанка. Захисний артефакт, нещодавно придбаний в пана Прієра, досить добре захищав від впливу чужих емоцій. Він був виконаний в формі сережки, для чого довелося пробити вуха, в чому мені допоміг Вальдегор. Сама собі я не наважилась.

- Як ти смієш? Ти, нікчема, не смій навіть рота відкривати, а не то…

- Це ти ретельно слова обирай. А то зубів не дорахуєшся, - втрутилась я, бо шкіра Філла потемніла, а його очі погрожуючи спалахнули. – Між іншим, ми с деканом поспілкувалися де с ким, та з’ясувалась не гарна інформація: що хтось погрожуючи учням розправою змушує їх порушувати правила та закони. Не знаєш хто це?

- Ти на що натякаєш, безрідна?

- А ти здогадайся. Увімкни свій маленький мозок, та змасти в ньому шестерні, може розумна думка з’явиться. А зараз рота закрила та пішла куди йшла, не турбуючи інших.

- Ти ще пожалкуєш що зі мною зв’язалася. За приниження заплатиш. Ви обидва. Зрозуміло?

- Будемо чикати, - сказав Філл, при цьому тихо гарчав.

На останні слова дівчини я не звернула уваги. Але от цікаво: якщо не вмієш вийти переможницею у словесній битві, то навіщо це починати? Я, наприклад цього не вміла, то й не лізла зайве.

- Як добре що сьогодні на мені захисний артефакт, а то ходити Айші без голови. А тебе яка муха укусила? – запитала я друга.

- Потім розповім. Коли залишимося на одинці.

***

“Потім” наступило