Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

В залі лунала легка мелодія, що створювала приємну і романтичну атмосферу. Міністрат  разом з імператором стояли біля вівтаря, на якому вже були приготовлені всі атрибути для церемонії. Книжка в дуже старовинній оправі, з якої мали читати молитви. Червона стрічка, що нею з’єднували руки наречених, тим самим поєднуючи їхні серця. Келих з вином, з якого молоде подружжя мало зробити свій перший ковток нектару Богів, скріплюючи свій союз. Та дві золоті обручки, прикрашені дрібними діамантами, що виблискували на сонці, які після церемонії одягали один одному вже законні чоловік і дружина.

Драган намагався виглядати спокійним та стриманим. Хоча в середині нього вирувала справжня буря. Церемонія повинна була вже початися, та принцеса спізнювалася. Чомусь переживав, щоб дівчина раптом не втекла. Навіть хотів послати за нею своїх воїнів. Та двері в храм відчинилися і до зали увійшла вона.

Междемира йшла повільно. В яскравих сонячних променях, що виблискували з відкритих дверей за її спиною, дівчина виглядала такою тендітною і ніжною. Волосся зібране в просту зачіску. А в коси вплетені живі квіти. Сукня, яка підкреслювала кожен вигин фігури, робила дівчину схожою на німфу, що спустилася з небес. На мить в залі запанувала тиша. Кожен був засліплений її вродою. В руках принцеса тримала букет із лісових квітів, який для неї зібрала Марго. Драган ніяк не міг відвести погляду від її образу. Дівчина була такою чарівною, що на обличчі чоловіка застигла тепла усмішка.

Мира підійшла до вівтаря та зупинилася біля Драгана. Вони зустрілися поглядами, і чоловік встиг помітити, як її очі стали кольору блакитного неба. Від неї так і віяло магією, яку Драган дуже добре відчував та пропускав скрізь себе. Дивно, варто йому опинитися біля Мири, як демон десь зникає і на душі стає так спокійно і тихо. Треба буде ще дізнатися, що за сила в ній захована.

Та подумає він про це завтра. Вони і так затримали церемонію, тому Імператор дав знак починати. За велінням Міністрата, всі присутні піднялися і почалося дійство. Чоловік гарним, мелодійним голосом почав наспівувати молитви, які прославляли імена Афонеса та Оленарії (Богів, що були покровителями кохання та родинного затишку). Це було настільки душевно і красиво, що Мира, зачарувавшись, не помітила, як вони перейшли до шлюбних клятв.

- Чи згідна ти Междемира Елеонора Релентай взяти за чоловіка Драгана Альтера Лортена. Стати його опорою та підтримкою, любити і дбати про нього в щасливі часи миру та в темні часи війни. Бути вірною дружиною. Стати одним цілим та з’єднати свою долю із цим чоловіком.

- Згідна. – Промовила тихо дівчина.

- Чи згідний ти Драгане Альтер Лортені взяти собі за дружину Междемиру Елеонору Релентай. Любити і оберігати її  в щасливі часи миру та в темні часи війни. Стати її підтримкою, опорою і надійним плечем. Стати одним цілим та з’єднати свою долю з цією жінкою.

- Згідний. – впевнена відповідь імператора.

Міністрат підійшов до наречених, що стояли обличчям один до одного. Чоловік з’єднав разом їх ліві руки, обв’язавши їх передпліччя та кисті між собою червоною стрічкою. Далі, він підвів наречених до вівтаря, та наказав опуститися на коліна один навпроти одного, поклавши зв’язані руки на кам’яну споруду.  Після чого, продовжив знову наспівувати Богам молитви, тим самим вимолюючи у них благословення для молодих.

Рука Мири тремтіла від переживання. І Драган, щоб хоч трохи заспокоїти дівчину, ніжно стискав її передпліччя. Навіть через тканину довгого рукава, Мира відчула на своїй шкірі тепло, що йшло від його дотику.  Це не аби як заспокоювало та зігрівало з середини.

Молитва завершувалася. Міністрат промовляв останні слова. Раптом, Драган і Мира відчули сильний біль на своїх зап’ястках. Дівчина різко сіпнула рукою, та Драган встиг міцно її втримати. Тому, рух принцеси лишився не поміченим. Біль минув так само швидко як і з’явився. І коли Міністрат розв’язував руки наречених, то про тимчасову незручність ніхто з них і не згадав.

Далі, наречені повинні були обмінятися обручками. Першим взяв обручку Драган. Він підніс її до тендітного пальчика Мири і ніжно одягнув. Після чого, залишив довгий поцілунок на її руці. Від цього жесту, тілом дівчини розлилося приємне тепло. Коли ж молоді обмінялися обручками, Міністрат підніс їм келих з вином і Мира з Драганом, по черзі, надпили з нього.

Ритуал закінчився. Молитви були проголошені, а клятви дані. Лишився останній етап, який мав закріпити їх союз. Наречений повинен був поцілувати наречену. Драган повільно схилився до дівчини. Він взяв її підборіддя своїми пальцями та ніжно при підняв до гори голову дівчини. Так, щоб Мира дивилася в цю мить лише на нього. А потім поцілував. Цілунок чоловіка був невинним. Його гарячі губи ніжно торкнулися вуст дівчини. Від чого тілом Мири пройшла хвиля задоволення. Десь на підсвідомості зародилося бажання торкнутися чоловіка. І перш ніж встигла подумати, що робить, Мира поклала обидві руки на груди Драгана. Від її дотику імператор застиг. Навіть через сорочку відчув тепло, що йшло від дівчини. В середині зародилося шалене бажання продовжити поцілунок і не тільки. Довелося виявити неабияку силу волі, щоб відпустити тепер вже свою дружину.

До головної зали, як і вимагали того традиції, Драган і Междемира йшли пліч об пліч, тримаючись за руки. В залі їх вже чекали музики та пишно накриті столи. Гості розсілися за столи і почалася святкова частина празникування.

Сидячи за столом, і спостерігаючи, як гості веселяться, Мира відчула, як її ліва рука пече та неприємно свербить. Сховавши руки під стіл, так щоб ніхто не помітив її жесту, дівчина при підняла рукав сукні і застигла. На її зап’ястку красувався дивний малюнок. Він огортав її руку немов браслет. Мира почала уважно розглядати цей витвір мистецтва. Гілочки, вкриті дрібними зеленими листочками, гармонійно перепліталися між собою. Подекуди, між листям, виднілися бутони блакитних і білих квітів, які дівчина вперше бачила. Та найбільше її увагу привернув дракон блакитно-фіалкового кольору, що був зображений посередині браслету. Велична тварина, що розправила свої могутні крила і застигла в польоті. Її довгий хвіст був повністю покритий гострими шипами. На лапах, що більше нагадували тонкі руки, виднілися довгі пазурі. Голову увінчували тонкі продовгуваті вуха та міцні роги. А розкішна грива, чи то волосся (Мира навіть не знала як це правильно назвати) немовби розвівалася на вітру. І що було найдивнішим, так це те, що цей дракон був точно таким, як і той, що вона бачила на прикрасі чоловіка.