Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

— Ви прекрасно виглядаєте, — сказав він, не приховуючи захоплення.

Самія трохи почервоніла, але подякувала йому.

— Дякую, ви теж виглядаєте чудово.

Даніель запропонував їй руку, і вони разом попрямували до його машини, яка була припаркована поруч. Він відкрив перед нею двері і, коли вона сіла, акуратно закрив їх за нею, виявляючи галантність. Самія відчувала себе як у казці, але намагалася залишатися спокійною.

— Мій друг живе в центрі міста, — сказав Даніель, посміхаючись. — Ми скоро будемо там.

Даніель привів Самію на вечірку, яка проходила в шикарному заміському будинку, прикрашеному безліччю квіткових гірлянд та золотими вогниками. Це був день народження Логана, нареченого принцеси Крістіни, і атмосфера була наповнена веселощами та сміхом. Самія відчувала себе трохи скуте серед таких важливих людей, але Даніель поруч із нею робив її трохи впевненішою.

Самія не знала, що Даніель був принцем Катара. Для неї він був просто симпатичним молодим чоловіком, який проявив до неї інтерес, і вона думала, що їхня зустріч — це випадковість. Вона не бачила в ньому нічого більше, ніж просто чоловіка, з яким приємно провести час, особливо після всього того, що сталося в її житті.

Коли вона побачила, як Даніель обіймає Вікторію, їй було важко зрозуміти, що це рідна сестра принца. В її свідомості все перевернулося. Вона знала, що Вікторія була частиною королівської родини і що їхні стосунки були такими близькими. Самія думала, що Даніель закоханий у Вікторію, а вона була лише дівчиною, з якою він провів час. Це викликало в ній бурю емоцій — ревнощі, образу, розчарування.

"Ось так от!" — промайнуло в її голові. Самія відчувала, як її серце стиснулося. Вона думала, що Даніель був зацікавлений в ній, що його увага була щирою. Але зараз, побачивши цю сцену, вона зрозуміла, що, можливо, Вікторія була для нього набагато ближчою, ніж просто сестра. Можливо, у них були набагато більш близькі стосунки, ніж вона могла собі уявити.

Вона не дозволила собі зануритися в роздуми про те, хто насправді був Даніель і чому він поводився так. В той момент їй було важливо тільки одне — її почуття були обмануті, і вона не могла пробачити собі, що зробила висновки, не знаючи всієї правди. Тому, коли вона пішла, її було важко зупинити. Вона думала, що робить правильно, слідуючи своїм думкам про помсту, хоча й відчувала зростаюче занепокоєння.

Принц Даніель, в свою чергу, був приголомшений її реакцією, але не знав, як пояснити ситуацію. Він просто не міг зрозуміти, чому вона так вчинила. У нього було багато турбот і обов'язків, про які він рідко говорив. Він був не просто Даніель — він був принцом, і його родина була важливою частиною громадського життя Катара. Але сам факт, що він був принцом, залишався для Самії прихованим. Він не бачив потреби розкривати свою особистість, оскільки думав, що їхні стосунки були на іншому рівні, а його статус не мав значення.

Але Самія не знала, що Даніель був частиною цього життя, частиною світу, який для неї був абсолютно чужий. Він був не лише сином великого еміра, але й спадкоємцем, і його родина відігравала ключову роль у політиці та бізнесі країни. Все це залишалося для неї прихованим. Вона не могла уявити, з ким насправді вона спілкується, а її почуття лише заплутувалися, коли вона думала про те, що могла б бути частиною такого світу.

Коли Даніель зрозумів, що Самія зникла, він відчував не тільки занепокоєння, але й розуміння, що його статус може бути частиною того, що її так сильно налякало. Він би хотів пояснити їй, що Вікторія — це його сестра, а не наречена чи дівчина. Але він не знав, як це зробити, не порушивши її почуттів і не змусивши її відчути себе ще більш віддаленою.

З кожним днем Самія все більше поринала в свої думки. Вона зрозуміла, що повинна розібратися в своїх почуттях і зрозуміти, чому її так сильно зачепила сцена з Вікторією. Вона більше не могла жити з ілюзіями, але й не знала, як повернутися до реальності, коли істина почала розкривати свої межі.

Світло вечірнього сонця повільно згасало, коли Самія, повертаючись додому, почула крики біля воріт. Її серце стислося від лихого передчуття. Вона пришвидшила крок і застигла в жаху: її мати, Джаміля, лежала на землі, а над нею нависала Нонна — її господиня, охоплена люттю.

— Зупиніться! — закричала Самія, кидаючись вперед. Вона стала між Нонною та матір’ю, намагаючись її захистити. — Навіщо ви так із моєю мамою?!

— Ця жінка спокусила мого чоловіка! — зі злістю прошипіла Нонна, її очі палали ненавистю.

— Я цього не робила! — Джаміля, схлипуючи, насилу піднялася на коліна, її голос тремтів від болю та приниження.

Але Нонна не хотіла слухати жодних виправдань. Вона зробила крок уперед, занісши руку для удару, і в її погляді читалася жага розправи.

Самія, побачивши це, відчула, як у грудях закипає гнів. Як можна бути настільки жорстокою? Як можна так знущатися над людиною, яка й так втратила все?

— Приберіть руки від моєї матері! — крикнула вона, її голос бринів від болю та люті.

Навколо зібралися слуги Нонни. Їхні обличчя виражали розгубленість: вони розуміли, що це несправедливо, але боялися втрутитися.

І раптом тишу прорізав новий голос.

— Досить!

Усі завмерли.

З будинку вийшла літня жінка, закутана у теплу хустку, але навіть у своєму віці вона випромінювала королівську велич. Це була Фейза аль-Шаф — легендарна колишня королева Катару, третя дружина колишнього еміра Анвара ібн Хассіма ібн Хассім І ібн Мухаммед аль-Шаф та мачуха великого еміра Ібрагіма.

Поруч із нею стояли кілька служниць, які тримали ліхтарі, м’яко освітлюючи її строгий, рішучий погляд. Вони чекали її наказів, аль-Фейза вже знала, що робити.

Вона смерила Нонну важким, пронизливим поглядом.

— Ти хоч розумієш, хто перед тобою? — її голос звучав владно й грізно.

Нонна зблідла. Вона чудово знала, хто така Фейза аль-Шаф. За нею стояли великі принцеси Катару, а її слово важило більше, ніж будь-які звинувачення.