Джон Бакен - Тридцять дев’ять сходин

— Що ж, гадаю, нам залишається тільки одне: змінити плани, — сумно промовив сер Волтер.

Віттакер мав вигляд похмурішого за хмару.

— Ви розповіли лорду Аллоа про те, що сталося? — запитав він. — Ні? Ну, не буду стверджувати з абсолютною впевненістю, але майже переконаний, що ми не зможемо внести ніяких серйозних змін. Хіба тільки нам удасться змінити географію Англії.

— Є іще дещо, — вставив Ройє.— Поки ця людина перебувала тут, я говорив зовсім вільно, нічого не приховуючи. Я частково розкрив військові плани свого уряду. Рівно настільки, наскільки мені було дозволено — але для наших ворогів ця інформація безцінна. Ні, друзі мої, я не бачу іншого виходу. Чоловіка, який сюди приходив, і його спільників необхідно затримати, і зробити це негайно!

— Боже праведний, — вигукнув я, — але ж нам навіть зачепитися нема за що!

— Крім того, — підхопив Віттакер, — існує ж пошта. Вважаю, що зараз усі ці відомості уже в дорозі.

— Ні,— заперечив француз. — Ви, як я розумію, мало знаєте про звичаї секретних агентів. Шпигун особисто доставляє здобуті ним дані й особисто отримує винагороду. Ми, французи, дещо знаємо про цю породу. Ще є шанс, друзі мої. Цим людям необхідно перетнути Ла-Манш — отже, є кораблі, які слід обшукати, і порти, за якими слід установити спостереження. Гадаю, цього відчайдушно потребують і Франція, і Британія.

Тверезий і розважливий тон Ройє дещо заспокоїв нас. Він здавався єдиною тут людиною дії. І все ж я не бачив і проблиску надії на їхніх обличчях, та й сам її не відчував. Де, на якому із сотні узбереж, маючи в запасі якихось дванадцять годин, ми зможемо знайти і схопити трійцю найвитонченіших негідників у Європі?

І тут мене осяяло.

— Де записи Скаддера? — крикнув я серу Волтеру. — Заради Бога, швидше, я дещо згадав!

Сер Волтер відімкнув дверцята бюро і простягнув мені записник.

Я квапливо відшукав потрібне місце.

— Тридцять дев’ять сходин, — прочитав я і повторив іще раз: — Тридцять дев’ять сходин, я порахував їх, — приплив 10:17 веч.

Адміралтейський чиновник утупився в мене так, ніби я прямо у нього на очах збожеволів.

— Хіба ви не розумієте, що це ключ? — закричав я. — Скаддер знав, де у цих негідників лігво! Він знав, де саме вони збираються покинути країну, хоч і тримав назву цього місця при собі. Завтра — вирішальний день, і все станеться там, де найвища точка припливу буде о десятій сімнадцять вечора.

— Вони могли втекти вже сьогодні,— спробував заперечити хтось.

— Будь-хто, але не вони. У них є власний таємний маршрут, і вони ні за що не стануть поспішати. Я знаю німців: робочий розпорядок і дотримання плану для них понад усе. Де, чорт забирай, можна роздобути таблиці припливів?

Віттакер раптово підбадьорився.

— Який не є, але це шанс, — сказав він. — Їдьмо в Адміралтейство!

Ми повантажилися в обидва автомобілі, що чекали нас унизу — усі, крім сера Волтера, який вирушив до Скотланд-Ярду, щоб, як він висловився, «мобілізувати Магіллврі». Проминувши пустельні адміралтейські коридори і величезні голі зали, де працювали нічні прибиральниці, ми опинилися в невеликій кімнаті, заставленій книжками і картами. З найдальших закутків військово-морського відомства був витягнутий клерк-черговий, який незабаром доставив з бібліотеки товстий том «Таблиць припливів». Я сів за стіл, інші скупчилися навколо: чомусь вийшло так, що я, невідомо з якої причини, став ніби відповідальним за цю справу.

Однак усе виявилося набагато гіршим, ніж я очікував. У таблицях значилися сотні місць на східному узбережжі країни, і зазначений час верхньої точки припливу підходив щонайменше до п’ятдесяти з них. Потрібно було якимось чином звузити область пошуків.

Я обхопив голову долонями і глибоко замислився. Має існувати якийсь спосіб вирішити цю загадку. Що Скаддер мав на увазі під «сходинами»? Сходини причалу? Але якби йшлося про них, він не став би згадувати їхню кількість. Може, це місце з кількома сходами, що ведуть до моря, одні з яких відрізняються від інших тим, що налічують тридцять дев’ять сходин?

Тут мені майнула нова думка, і я відшукав розклад усіх пароплавних рейсів на континент. Жодне судно не відходило о 10:17.

Чому так важлива найвища точка припливу? Якщо малася на увазі гавань, то зовсім невелика — настільки, що для неї мав значення рівень припливу. Або мова йшла про судно великої водотоннажності. Але в цей час на регулярних лініях не було жодного пароплава, і щось підказувало мені, що шпигуни не стануть переправлятися на континент на пасажирському лайнері, який вирушає з багатолюдного порту. Отже, йдеться про невелику гавань, для якої важливий приплив — або, можливо, ніякої гавані в цьому місці немає зовсім.

Але якщо це невеликий порт, то до чого тут кількість сходин? У жодній з гаваней Англії, які мені довелося побачити, я не зустрічав нічого схожого на сходові марші, що спускаються до причалів. Скаддер безумовно мав на увазі місце з одними-єдиними, але вельми примітними сходами, при цьому приплив там досягає найвищої точки о 10:17. Зрештою я визнав найвірогіднішим розташування цього місця на відкритому узбережжі, але кляті сходини, як і раніше, залишалися для мене загадкою.

Тоді я повернувся до міркувань загального порядку. Звідки від’їхала б до Німеччини людина, яка прагне залишити Англію якомога швидше і непримітніше? Жоден із великих портів для цього не годиться. Ла-Манш і західне узбережжя Шотландії також відпадають: адже ця людина рухається з Лондона. Я виміряв відстань по карті та спробував подумки поставити себе на місце ворогів. Франція їм не підходить, отже, вони спробують дістатися до Остенде, Антверпена або Роттердама, вирушивши зі східного узбережжя — з якогось порту між Кромером і Дувром.

Усе це були вкрай туманні міркування, і я не намагаюся стверджувати, що їх вирізняла якась особлива геніальність. Я аж ніяк не уявляв себе Шерлоком Холмсом. Але я знав, що маю щось на зразок інстинктивної здатності до вирішення подібних проблем. Не знаю, як це пояснити, але я звик використовувати свої мізки на повну потужність доти, поки не впирався в глуху стіну, а після цього покладався на інтуїтивні здогади, і вони майже завжди виявлялися правильними.

Я виклав свої міркування на клаптику адміралтейського паперу. Вони мали такий вигляд.

МАЙЖЕ ТОЧНО:

1) Місце, де є кілька сходів або сходових маршів; потрібні нам сходи відрізняються наявністю тридцяти дев'яти сходин;