Елісса Фенікс - Палаюча тінь, Елісса Фенікс

Тиша після бою була оглушливою. Ліс, що ще кілька хвилин тому був ареною для битви, тепер здався занадто спокійним, як ніколи. Вітри вщухли, і навіть листя на деревах ніби завмерло, чекаючи на наступне слово чи дію.

Алейра стояла в центрі очищеної від темної магії поляни, її енергія поступово втихала. Вогонь в її очах залишався, але тепер він був під контролем. Вона була виснажена, але відчувала незвичну внутрішню силу, як ніби кожна клітинка її тіла була переповнена енергією.

Ронан, не зводячи з неї очей, підходив повільно, все ще тримаючи в руках свій меч, але тепер він здавався менш загрозливим, ніж раніше. Він не мав наміру використовувати його — не проти неї. Він наближався, мовчки спостерігаючи за її змінами, і в його погляді можна було побачити більше, ніж просто здивування.

— Ти… — він затримав подих. — Ти справжня сила. Я навіть не уявляв, що твоя магія може бути такою потужною.

Алейра не відповіла, лише злегка посміхнулася. Вона відчула, як її сили поступово відновлюються, але її свідомість була переповнена тим, що сталося. Всі ці загадки, всі ці непотрібні спроби її зловити, її силу… І найбільше — те, що вона тільки почала розуміти, до чого її готували.

Її думки були різкі, але на поверхні була лише тиша.

— Чому вони хочуть мене? — її голос був м’яким, але з прихованою тривогою. — Що таке ця сила? Чому вона така небезпечна?

Ронан зробив кілька кроків ближче, ставши на відстань витягнутої руки від неї. Він глибоко зітхнув.

— Ти — не просто маг. Твоя сила — це більше, ніж будь-яка магія, яку я зустрічав. Ти — одна з небагатьох, хто може втілити древній обряд, що дозволяє перетворити енергію в магічну стихію. І твоя магія — не лише вогонь чи вода, це стихія самого життя.

Алейра почувала, як її тіло почало тремтіти від нових відомостей. Вона думала, що все це — лише потужний дар, який може призвести до катастрофи, але те, що вона чула зараз, було набагато більше, ніж могла собі уявити.

— Життя? — вона здивовано підняла брови. — Як це можливо? Я думала, що магія лише для знищення.

Ронан глянув на неї з серйозністю, його голос став ще глибшим, як ніколи раніше.

— Ти не просто знищуєш, Алейро. Ти відновлюєш. Ти можеш створювати з того, що зруйновано. Ти — баланс, а не катастрофа. Але твою силу намагаються контролювати, бо ти можеш знищити цілу імперію, або ж створити новий світ.

Алейра відчувала, як у її грудях розривається мільйон думок. Вона була ще дуже далека від того, щоб зрозуміти усі масштаби своєї магії, але тепер усе ставало зрозумілим. Вона була частиною чогось грандіозного, і її сила була не просто результатом її навчання чи зусиль. Це було щось, що перебувало поза її контролем, чимось, що виникло в результаті стародавніх ритуалів. І саме тому її полювали.

Її мрії, сподівання, тривоги — усе це було не більше, ніж маленькі елементи великої гри.

— Але чому я? — знову запитала вона. — Чому я маю це в собі?

Ронан мовчав кілька миттєвостей, погляд його став важким.

— Тому що ти — обрана. Твоя магія була пробуджена ще до твого народження. Древні маги передбачили, що одна з нащадків цієї лінії матиме таку силу. І тільки ти можеш зупинити те, що вже розпочалося.

Алейра відчула, як її серце завмерло, і вона подивилася на нього з подивом. Виявляється, все, що вона пережила, було лише початком великого випробування. Її сила — це не просто дар. Це її прокляття.

Ронан продовжував:

— Якщо ти не приймеш її, світ потоне в темряві. Якщо ти дозволиш своїм силам залишитися неконтрольованими, не лише ти загинеш. Загине все. І ніхто не зможе тебе зупинити.

Алейра глибоко зітхнула, її думки були ще важчими. Вона повинна була прийняти свою долю, інакше руйнування неминуче.

— Я готова, — сказала вона нарешті, її голос став сильним і рішучим. — Я буду боротися за цей світ. І я не дозволю своїй силі зруйнувати його.

Він дивився на неї з пошаною і сумом. Зараз вона стояла не просто як маг. Вона стояла як обраний, і вся її сила могла привести до світла чи темряви.

Алейра відчула, як у її душі щось почало змінюватися. Слова Ронана, його впевненість, те, як він дивився на неї, давали їй сили. Її серце билось швидше, але не від страху — від рішучості. Вона була готова прийняти свою долю. Вона вже не могла відступити.

— Ми маємо йти до стародавнього храму, — сказав Ронан, порушивши тишу. — Там ти дізнаєшся, як використовувати свою силу, як вона повинна функціонувати. Ми повинні пробудити всі її можливості, або ж темна магія знову захопить твій розум.

Алейра кивнула. Вона не могла залишити це в своїй душі — знання про те, що її сила може бути знищенням або порятунком. Тепер вона зрозуміла: саме від неї залежить, чи залишиться світ цілим.

Проте, коли вони рушили в бік храму, щось змінилося в повітрі. Ще не встигли вони пройти й кілька кроків, як різке відчуття небезпеки обрушилося на них. Перший натяк на темну силу був немов шторм, що наближався з усіх боків.

Ронан обернувся, його рука миттєво стисла меч, і він швидко поставив себе перед нею.

— Ховайся, — наказав він, стискаючи зуби. — Це може бути пастка.

Алейра не мала часу на запитання. Вона відчула, як темна магія зміцнюється навколо них, як вона охоплює простір. Вітер знову змінився, став холодним і загрозливим, і земля під їхніми ногами почала здригатися.

— Вони нас уже знайшли! — сказав Ронан, голос його став ще більш напруженим. — Це вони, темні маги, хто хоче скористатися твоєю силою.

Із густих дерев з'явилися тіні — не люди, а істоти, з потворними обличчями, вогняними очима і чорними тілами, що переливалися металевим блиском. Їхні рухи були миттєвими, і хоча вони не рухались швидко, їхній погляд був проникливим і холодним. Вони були тими, хто збирався забрати силу Алейри для себе.

Алейра відчула холодний піт на лобі, але в її душі було більше сили, ніж коли-небудь. Вона могла відчути їхній страх — їхню невпевненість. Вони боялися її, і це було її шансом.