Артуро Перес-Реверте - Блакитні очі

палали легені й голова; проте пустка в серці не зникла і він не міг припинити думати про неї. Мабуть, вона десь в місті зі своїм байстрюком в животі, спостерігає за подіями. Спостерігає, як з чужинців роблять котлети. Можливо навіть думає про мене. Можливо запитує себе, чи мені вдалося втекти. Можливо навіть шкодує, що я йду.

Ще більше індіанців. Тепер він вже не намагався втікати. Не було сили, тож вдарив без переконання кілька разів ножем, коли на нього з криками налетіла юрма. З однією рукою на мішку з золотом і кинджалом в другій, він різонув кілька разів, поки не відчув удар по голові, потім ще один і ще, кілька пар рук схопили його, солдат ще намагався вбити в когось кинджал, поки не зрозумів, що вже не має його. Тоді в нього вирвали мішок з золотом і бігом потягнули по дорозі, волочачи ноги по землі, в бік однієї з пірамід, чиї сходи блищали червоним в світлі смолоскипів, що потріскували під дощем. Звісно, він кричав. Кричав скільки міг, розпачливо, довго, стривожено, поки його тягнули вгору на піраміду. Кричав від жаху перед натовпом облич, що дивилися на нього, і раптом замовк, бо побачив її.

Він побачив її в натовпі, вона не зводила з нього своїх великих і темних очей. Дивилася на нього так, наче хотіла назавжди закарбувати в своїй пам‘яті; він побачив її тільки на мить, бо його потягнули далі, до вкритого кров‘ю вівтаря, оточеного трупами іспанців з випотрошеними нутрощами. Тепер він знов почув барабани. Бум, бум, бум. Я б їбав таку смерть, подумав. Бум, бум, бум. Це дивне місце, ніколи б не подумав, що так закінчу. Він відчув, як його підняли, повалили навзнак на мокрий вівтар, що смердів свіжою кров‘ю, блювотою і випотрошеними бебехами. З нього стягнули нагрудник, камзол і сорочку. Його охопив тваринний жах, але він закусив язик, щоб не закричати, бо вона була десь тут, поблизу, і він відчував, що вона не спускає з нього погляду. Кілька пар рук тримало його за руки і ноги. Він спробував молитися, але не міг пригадати жодного слова хоча б з якоїсь клятої молитви. Його очі повилазили з орбіт, широко відкриті під дощем, який падав йому на обличчя, і тому він побачив, як обсидіановий ніж піднявся і з хрустом опустився йому на груди. І в останню мить, перш ніж в його очах запанувала ніч, він побачив, як вгорі, в руках жерця, б‘ється його закривавлене серце.

Дай Боже, подумав, щоб в мого сина були блакитні очі.

Arturo Pérez-Reverte

Ojos azules

Переклад з іспанської -- полігНОТ

------------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.

Інші мої переклади:

Злодійка, яка смикнула лихо за косички -- Майкл МакКланг

Чорний Загін -- Глен Кук

Вовчий легіон -- Адам Пшехшта

Демони Ленінграда -- Адам Пшехшта

Аліса, на світанку -- Карлос Руїс Сафон

Гауді на Мангеттені -- Карлос Руїс Сафон

Вогняна троянда -- Карлос Руїс Сафон

Spanienkreuz (Іспанський хрест) -- Анджей Сапковський

2586 кроків -- Анджей Піліп'юк

Вечірні дзвони -- Анджей Піліп'юк

Смертонавти -- Тед Косматка

Спляча красуня -- Рафал Земкевич

Альфонс -- Мирослав Жамбох

Бажання -- Анна Бжезінська

Прекрасний негідник -- Джо Аберкромбі

Смерть кентавра -- Ден Сіммонс