Леся Українка - Руфін і Прісцілла, Леся Українка

дає нам, християнам, бути

такими, як філософ Цельз премудрий!

 

Прісцілла

Він справді ні холодний, ані теплий,

як дерево сухий, зовсім ніякий.

 

Парвус

Волію я мучителя Нерона 8

над ворога такого, що вбиває

не тіло, тільки дух, що роз’їдає

нам віру нишком, наче міль одежу.

Нерон - той був великий виноградар

в саду господнім, кетяги достиглі

давив, і з їх крові вино робилось,

насичене ферментами новими.

 

Руфін

Великий жаль, що стільки крові ллється

за вашу віру, бо добра не вийде,

вино ще грає, а вже оцтом чути.

Я певен, що пожар великий Риму

не християни вдіяли, та, може,

вони пожар готують нам ще більший.

Усе, що нам лишилося від славних

часів колишніх, все та віра спалить

і попіл рознесе на штири вітри.

 

Парвус

На пожарищі світ новий настане.

 

Руфін

Чи в тому світі буде й Рим новий?

 

Парвус

О ні, не Рим, новий Єрусалим.

 

Руфін

І се тебе так тішить? Хто ж такий ти?

Юдей, римля́нин?

 

Парвус

Ні. Я християнин

і більш ніким не хочу буть.

 

Руфін

Се видно.

Чи й всі такі в новому світі будуть?

 

Парвус

Авжеж, ми всі там будем громадяни

небесної держави, а не Риму,

і не Атен, 9 і не Александрії, 10

чи як там звуться ще столиці людські.

 

Руфін

Ну, не хотів би я дожить до сього!

 

Парвус

Там будуть праведні, воскреслі з мертвих,

а не такі, як ти.

 

Руфін

Нехай і так.

Доволі з мене, що тепер я бачу.

Як далі піде так, ми хутко станем

чужинцями у нашім ріднім краю,

вигнанцями з небесної держави,

бо їй нема на нашім світі місця,

та й ми дістатися туди не можем,

де перше треба вмерти, щоб ожити,

і втратити зовсім подобу людську,

щоб статися не людьми й не богами,

а чимсь таким, як тінь, як дим, як пара.

 

Прісцілла

Таким, як дух, безгрішний, чистий дух.

 

Парвус

Без марних клопотів, без людських злиднів.

Не будуть там ні сіяти, ні жати…

 

Руфін

Поки новий Єрусалим настане,

то Рим піде́ в старці, бо ваша віра

зруйнує працьовитість, а жебрацтво

в честь уведе, хоч і не дасть загоди

голодній черні, тільки роздратує.

 

Прісцілла

Се ти говориш так, бо не збагнув,

що значить боже царство - тут настане

не цезарям свавільним панування,

а богові єдиному.

 

Руфін

Наступить

той бог єдиний нам усім на шию,

мов східний деспот. Ні, вже я волію

державу навіть цезарів найгірших,-

хоч я республіканець, як ти знаєш.

Волію щиро пантеон великий,

де міститься республіка весела

богів Еллади гарної, що стали

в Італії сенатом при народі

богів латинських мудрих, працьовитих.

Юпітер не цурається з’явитись

Серапісом 11 в Єгипті чи Амоном, 12

Венера подає Астарті 13 руку

так, як сестра сестрі.

 

Парвус

О, [з]сим не трудно

погодитись, бо всі вони, злі духи,

однаково злочинні та розпусні,

їм легко в згоді жить.

 

Руфін

Так, мир і згода,

гармонія небесна панувала

в великім пантеоні. Поки дух

юдейського народу, мстивий, заздрий,

дав невидимий меч своєму сину

Ісусу з Назарета. 14 З того часу

порушилась гармонія всесвітня

на небі й на землі. Не видно краю

великій боротьбі, що перейшла

на землю з неба, від богів на люди.

 

Парвус

Їй буде край, коли той пантеон

до підмурівку знищить божа сила.

 

Руфін

А підмурівок?

 

Парвус

Стане олтарем

єдиному.

 

Руфін

Олтар серед руїни!..

Се ідеал небесної держави?

 

Парвус

Так мусить буть. Не може помиритись

вода з олією.

 

Руфін

Поки вогонь

олію спалить, випарить всю воду

і цілий світ оберне у пустиню.

 

Парвус злорадо всміхається.

 

Прісцілла

А звідки ж ти рятунку світу ждеш?

Таж ти не поклоняєшся віддавна

нікому з тих богів, що в пантеоні.

 

Руфін

(показує на бюсти філософів)

Ось постаті, яким я поклоняюсь

і поклонятимусь довіку.

 

Парвус

Сії?

Зникомій тіні краще поклонятись,

заблуканці-кометі, ніж таким.

 

Руфін

Вони блукали, правда, як і всякий

одважний, хто нових країв шукає.

 

Прісцілла

Де ж край блуканню мандрівно́ї думки?

Де дно в розумуванні? Де котвиця,

куди ти кинеш і за що зачепиш

ту котву, щоб спинити корабель,

утомлений одчаєм безбережжя?

 

Руфін

Нам рано ще котвиці закидати.

Нехай тяжка й трудна мандрівка наша,

але ж вона не так-то ще і давня,

щоб думати про край і береги́.

Хто втомлений, хай спиниться з Платоном, 15

Зеноном, 16 Епікуром 17 або з іншим

ловцем коштовних перел моря думки,

а відпочивши з ними, хай рушає

від них знов далі з вдячною душею.

 

Парвус

Ну і куди ж він припливе нарешті?

 

Руфін

Якби ми знали се, нащо б і плисти?

В таких мандрівках тільки невідоме

нам може стати за