Ешлі Голд, Ксенія Мур - Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур

5.5

Отакої! А я вже справді почала думати, що сюжет книги і реальність сильно відрізняються. Звісно, про цю мамку–няньку там ні слова не було, але справедливості заради, там багато про що не було. Можливо, вона не грала якоїсь важливої ролі в історії, тому про неї нічого й не писалось, а можливо це ще одна деталь, яку автор навмисне пропустив. 

Цікаво, автор книги справді продумав свій світ в голові чи на чернетках до дрібниць, або ж він розвивався самостійно? 

Я зітхнула тяжко, підвівшись знову на ноги і попленталась до кинутих на підлозі вчора книг. Чекати доки мене викинуть з палацу краще за читанням в ліжку, аніж накручуючи себе, вбиваючи останні нервові клітини.

— І що це ти зібралась робити? — бабця–привид перерізала мені шлях, підлетівши до столику і грізно зиркнула очима.

— Читати, — знизала плечима і розвела руками, — а що ще? 

— Збирайся на сніданок, дівчинко, ось що! Вдягай гарненьку сукню, приводь до ладу волосся і про макіяж не забудь.

— Послухайте, Орлано, — я набрала повні груди повітря, зібравшись вже виголосити емоційну, пафосну промову і щось здулась, ніби повітряна кулька. Слів в голові не було. Тож я опустила погляд додолу і пробуркотіла сухе, — не піду.

Не піднімаючи очей на бабцю–привида, зробила ще декілька кроків до столику і підняла три книжки. Маленьку потріпану життям збірку віршів залишила на стільниці, не розгорнувши навіть. Не до поезії зараз мені було. А от дві інші цілком згодилися б для читання в ліжку в очікуванні вироку.

— Мабуть, я в тобі помилилась, — раптом ображено бробурмотіла Орлана, — думала ти гідна стати поруч з Клодом.

— Я не встигаю за вашими висновками. Але, мені цікаво, чому ж ви раптово змінили свою думку?

— А як ти збиралася витримати зустріч з усім вищим світом на балу, в якості нареченої Клода, якщо не можеш витримати навіть сніданку в компанії його няньки? Не матері навіть! 

Я застигла мов статуя після її слів. А справді, як? На балу б мене розглядали сотні пар очей! Хтось би співчував, хтось навіть поважав би за сміливість і вміння пристосовуватись до ситуації, але таких людей навряд знайшлося б дуже багато. Більшість же прикипіли б повними зневаги, зверхності і відвертої ненависті поглядами. Гучний шепіт поза обличчям це найменше з чим довелося б стикнутись. А як же бути з тими, хто захотів би виказати своє “фе” прямо?

— Ти не думала про це, так? Можеш не відповідати, по дурнуватому виразу обличчя бачу, що так.

— Нічого не дурнуватий! — миттєво обурилась я. — Але стосовно іншого, так, ваша правда. Я навіть не думала.

Про що я взагалі думала? Якщо так добряче пригадати, то лише про можливість отримати інформацію, щоб втекти або, що найкраще, повернутися додому. Але поки що, мене все глибше та глибше затягує в цю історію, наче в болото або сипучі піски, і вихід, який на початку мерехтів слабким вогником десь попереду, тепер стає все більш тьмяним та далеким.

— От і слухай тоді розумнішу жінку! Ну ж бо, біжи до ванної, приводь себе до ладу і одягайся. Зможеш витримати двобій з цим стервом — отримаєш дві переваги.

— Дві? Чому дві?

Вже відчинивши двері до ванної кімнати і вхопивши ворсистий рушник, я завмерла, намагаючись осмислити сказане Орланою. Добре, одна перевага — тренування перед балом. Хай би там як, підозрює мене Клод чи ні, відмовиться від затії одруження чи ні, а на той проклятий бал мені доведеться піти. Чомусь, я була в цьому впевнена, сама не змогла б пояснити чому. 

Але, в чому друга перевага? 

— Ну як? Дитино, вкажеш на місце цьому стервові! Ти майбутня дружина, а вона лише нянька. Дозволиш їй таку поведінку – вона тебе зжере!

— Ну звісно, — буркотіла собі під носа, продовжуючи шлях до ванної, — мене всі зжерти хочуть. Може треба табличку на собі носити: “не їстівне”?

Орлана навіть засміялась після цих слів і дякую їй, що не пішла слідом за мною. Приймати душ в компанії привида, я не була готова. Та й хотілось трохи розкласти по поличкам думки і відчуття. 

Отже, невже я справді збиралася ще сильніше загрузнути в усьому цьому? Добровільно? Адже, якщо я почну грати за правилами Клода, Орлани чи Лортона, фактично, буду вимушена грати до фіналу. А він у моєї героїні все ще передбачався дуже неприємний. І це ж лише початок! Впевнена, далі мені доведеться зустріти ще більші проблеми. 

А з іншого боку — який вибір? 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно