Галина Василівна Москалець - Мій Близький і Далекий Схід
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Попри оте буття, яке проникає у вікна і двері, наганяючи страху, і змушує жити не зовсім так, як хочеться, або навіть зовсім не так, часом буває: я чи хтось інший, раптом стає божевільним нічним метеликом і рветься до світла, обпалюючи собі крила. Ця одержимість на перший погляд здається ганебною, помилковою. Вона порушує ритм життя, калічить себе і навіть інших, а потім довго тремтить у темному закутку й плаче, остерігаючись, щоб хтось не помітив її сліз.
І. ОСІНЬСамотній лелека не напоїть дзьоба, Летить, кричить — голос нагадує ключ. Хто пожаліє цю самотню суцільну тінь? Розгубилися в десятках тисяч важких хмар. Погляд зривається — і ніби щось бачить… Смутку багато — і ніби чує. Польові круки — не продовжують нитки думок, А теж кричать і метушаться безладною зграєю. Ду Фу
Досвід самотності вчить не довіряти. Замикаєшся в мушлі, зробленій з твоїх поразок, зате всередині там тихо і тепло. Уся наша посивіла цивілізація заховалася в такій мушлі, створивши віртуальний світ високих технологій. Сталося те, що мало статися, — втрата чутливості поза межами мушлі. Інші живі істоти видаються рухомими механізмами, а будь-які емоції в людей виявляються лише задля того, щоб справити на когось враження. Бог — більше не люблячий Отець, а Бос, який може за чемну поведінку винагородити матеріальними благами. Духовні потреби людини залишаються десь у підсвідомості. Вони ніколи не зникнуть. Німий
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій Близький і Далекий Схід», після закриття браузера.
