Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Розділ 9. Лікування, знайомства та форт.

Інтерлюдія.

- Фіксую аномальні відхилення організму у пацієнта. - відрапортувала Кіра - вводжу завдання на мед капсулі про коригування організму, критичне відхилення усунуто.

- Що там? - відгукнулася я, перевіряючи дані, - зарано йому ще так довго перебувати в аномальному світі, судячи з показів нейромережі він і харчувався аномальними речовинами, і дихав ними, ще й вплив псі енергії. Для його організму це поки що дуже багато.

- Які будуть рекомендації? - запитала Кіра.

- Порівняємо з нашими показниками та його, і ще з даними дівчини аґрафки. Мають простежуватися закономірності у псіонів, а потім спрогнозуємо вже остаточний результат.

- Прийнято.

Так минув цілий день, аналізи, розрахунки, коригування, аналізи, перевірка результату, наступав вечір. Кіт лежав на високій шафі та спостерігав за нашими рухами, бо так наказав йому хлопець, він навіть їсти нікуди не ходив. Сидів чекав. Час виводити пацієнтів. Першим був Мік, він уже прийшов до тями й виліз із капсули, кіт підійшов до нього і почав муркотіти.

- О, нарешті почуваюся краще, наче помолодшав на кілька років.

- Це в тебе накопичується втома організму від приймання аномальних речовин. Організм сам їх майже не виводить, тільки треба через мед капсулу проводити повне очищення. - почала я розповідати.

- Зрозуміло. Ще рекомендації будуть?

- Тобі поки що небажано з'являтися в аномаліях, організм пережив струс, ще й псі зміни. У тебе росте джерело цієї енергії, і поки воно росте не зловживай речовинами. - хлопець одягнувся і погодував кота за мед капсулою.

- А як воно бути псіоном Мік? - запитала Кіра.

- Та як завжди Кіра, почуваюся так само, тільки вмію трохи більше, порівняно з тижнем тому, а там ще вчиться і вчиться, не переймайся. Я псіон, ну і що? Що в мене, роги з'явилися чи хвіст виріс? Он і Ольмаріоніель теж псіон.

- Це так дівчину звуть? - запитала я.

- Так, можна називати її коротко, Оллі.

- Може і мені до джерела сходити, і я отримаю цю здатність? - не вгамовувалася вона.

- Це, напевно, схильність організму або вроджена здатність, яку потрібно розвивати ще багато років. - відповів хлопець.

- Тобі Кіра, таке не світить. – приголомшила я її. - Тут особливі гени потрібні, ось дивись я тобі скину порівняння його генів з аграфами та з твоєю. Бачиш закономірності.

- Так, - засмутилася вона - а якщо приймати речовини?

- Може бути, але через кілька десятків років або твої діти успадкують цю здатність, і то якщо батько дитини теж матиме схильність. - Кіра з цікавістю витріщилася на Міка. Той ще після мед капсули погано розумів, був зайнятий котом і пропустив ці погляди.

- Гаразд, досить базікати, зараз виведемо аґрафку зі сну. Будь поруч Мік, мало що в неї в голові, ще почне застосовувати псі атаки.

- Мені вийти? - запитав хлопець.

- Ні, тут сиди, ми її мови не знаємо, будеш перекладати. Прикриємо її. Нічого тобі тут на чужих голих дівчат дивитися. - відповіла Кіра.

Запустила процес пробудження, залишалося тільки чекати.

Аграфка розплющила очі й озирнулася навколо.

- Добрий день, я лікар, ми провели вам лікування. Прошу встати вдягнутися і піти в їдальню. Перекладай Мік, вона вже почала панікувати, пульс почастішав. Він заговорив співучою та мелодійною мовою.

 

Інтерлюдія.

Розплющила очі, скельна стеля. Не знайома обстава, це не наше місто і не наша мед секція, нахлинули спогади бою. Потім темрява, за нейромережею минуло чотири дні, почуваюся добре, хоча точно мала отримати важкі травми. Локація не знайома.

Пролунав голос дівчини, зрозуміти я його не змогла. Почала формувати псі захист. Потім почувся голос Міка.

- Привіт Оллі, ти на нашій базі в мед секції, тебе вилікували. Пересилаю відео бою, де ти отримала рани. - мені прийшло повідомлення про надісланий файл, але я ж гола, підняла руку, а ні, простирадло лежить на мені. - Лікар тебе просить встати одягнутися, потім тебе відведуть у їдальню, де ми зможемо поговорити. Одразу скажу бій пережили не всі, а Веон, хоч і поранений, живий і через місячний цикл із твоїм батьком забере тебе на місці вашої стоянки. Також скидаю тобі розмову з ним. Одягайся, чекаю на тебе в їдальні. Дівчат не лякай, імена їхні Ліка та Кіра.

Хлопець вийшов, а потім повернувся і забрав гάτα.

Дівчата мовчали та допомагали мені вдягнутися в стандартний комбінезон людей, мій лежав поруч, але виглядав брудним і пом'ятим, всі інші речі та мій рюкзак теж був тут. Почувалася добре, псі джерело повне, нейромережа показувала застосування невідомих аномальних речовин на моєму організмі, які позитивно на нього впливали. Підемо поговоримо, дізнаємося, що тут відбувається.

Коли я вийшла з мед секції, то опинилася в печерному оазисі, зміна пейзажу була водночас разюча. Печера була відокремленим притулком, освітленим м'яким розсіяним світлом, що проникало зверху. Повітря було прохолодним і вологим, наповненим заспокійливими звуками струмливої води з невеликого природного ставка неподалік.

На мій подив, за простим столом сидів хлопець, поставивши стілець так, щоб йому було добре видно тихий ставок. Обстава була спокійною і затишною, не було б тут убивці аграфів. Гάτα, зручно розташувався біля його ніг, ліниво помахував хвостом і дивився на мене. Коли я увійшла, хлопець встав, підтвердивши мою присутність кивком і доброзичливою посмішкою, допоміг сісти за стіл і сказав.

- Як почуваєшся Оллі. Пригощайся. Тут є харчовий синтезатор, що ти будеш їсти, або мені на свій смак замовити поживну суміш після лікування?

- Суміш, будь ласка, - у животі вже кілька днів нічого не було. Він підійшов до апарата і той запрацював, готуючи порцію. Мік приніс мені й пішов собі ще взяв. Ми мовчки прийнялися за приймання їжі. Неподалік присіла і теж почала їсти ще одна дівчина Кіра, зрідка поглядаючи на нас. Запустила передані файли Міка та почали їх продивлятися та контролювати ситуацію навколо.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍