Інгеборг Бахман - Пора серця. Листування

тут з усім. Однак потім ми встановимо ясність, і більше не будемо викликати сум’яття — підемо разом на пошуки лампи!

Інґеборґ

60 {285} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 16.11.1957

Париж, 16-го листопада 1957 р. Сьогодні знову прийшов лист від Тебе: сердечно дякую.

Прохання: чи можеш Ти вже тепер написати принцесі й сказати їй, що Ти готова допомогти їй разом зі мною у виборі німецьких текстів? І скажи їй, будь ласка, також, щоб надіслала Г. М. Енценсберґерові{286} (СТРАНДА, Норвегія) кілька примірників Б. О. (Я вже просив її про це, але, можливо, вона знову забула про моє прохання.)

Чи не попросити мені у Вальтера Єнса{287} щось із малої прози? Скажи мені, будь ласка, також, кого Ти пригледіла. Все інше ми зможемо обговорити потім у Мюнхені. Я приїду туди, позаяк Ти залишила рішення за мною, після читання у Тюбінґені, себто 7-го або 8-го грудня.

У понеділок я переїжджаю; якщо Ти писатимеш мені, то, будь ласка, на нову адресу:

78 Рю де Лоншан, Париж 16е

(Тел.: Poincaré 39–63)

У пошуках лампи

Пауль

61 {288} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 16.11.1957

Паулю, коханий,

я написала Тобі, що мене влаштовуватиме будь-який час. Та тепер мушу все-таки просити Тебе в листопаді не приїжджати.

Отож, приїдь, будь ласка, до Тюбінґена{289} після 4-го грудня. Тоді я буду вільнішою.

Суботній вечір{290}, я майже не виходжу з дому і намагаюсь закінчити одну роботу за іншою, однак все рухається так повільно. На чверть години я вийшла в Англійський сад, щоб подихати свіжим повітрям, там є невеликі водойми, які нагадали мені про Віденський Штадтпарк{291} і про міст, на якому ми якось стояли, мов зачаровані.

Інґеборґ

62 {292} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 22.11.1957

Четвер

Минуло сім років{293} відтоді, як ми востаннє разом святкували Твій день народження. Нерозумно і сумно.

Та тепер я на хвилю підсяду до Тебе й цілуватиму Твої очі. До останнього я хотіла надіслати Тобі щось до Парижа, та потім відчула усе-таки, що для мене це неможливо, надіслати Тобі щось туди{294}. Ти мусив би це приховати або знову завдати болю.

Я поклала подарунок для Тебе напоготові тут, і Ти віднайдеш його в мене, коли приїдеш. (Наші останні листи перетнулися — вони знову це роблять, а може, це сталося вперше!) Я думаю про Тебе, Паулю, і Ти думай про мене!

Інґеборґ

63 {295} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 23.11.1957

23-го листопада 1957 р.

Тільки один рядок, який прагне подякувати Тобі, від серця, за все.

Як ми могли тоді до смерті зацьковувати свої серця такою кількістю дріб’язкового, Інґеборґ! Кого ми тоді слухали, скажи, кого?

Вже зовсім скоро я приїду, ненадовго, на день або на два — якщо Ти цього хочеш і дозволиш мені.

Ми підемо тоді на пошуки лампи, Інґеборґ, Ти і я, ми.

Пауль

64 {296} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 2.12.1957

2-го грудня

Коли Ти приїдеш, любий Паулю? Надішли мені з Тюбінґена{297} телеграму, щоб я могла зустріти Тебе. (На Франц-Йозефштрасе 9а{298}, Мюнхен 13)

Тепер це лише кілька днів…

Інґеборґ

65