Віра Коваль - Коронована. В полоні почуттів. , Віра Коваль

Розділ 10

Стас гарячково міряв кроками VIP-залу. За столом сиділи троє старших наставників і курили дорогі сигари, які отруювали і без того важке повітря у мало освіченому приміщенні. На щастя, якісна звукоізоляція дозволяла не чути гучну музику і крики сп'янілих підлітків.

- Чого ти психуєш? Поки немає приводу для паніки. Граф вибудовує стратегію. Він ще швидко на тебе не нападе. – Промовив Клименко.

- Ми на твоєму боці. Ти під нашим захистом. – Впевнив хлопця Олександр Мельничук.

- Щоб тебе здолати, спочатку хай нас з'їсть. А в нього кишка тонка. – Засміявся Кушніренко.

- Він сьогодні вечеряє в Островських. Ті жуки точно щось мудре спланують. – Збуджено сказав Станіслав.

- Відверто кажучи, мене здивувала раптова цікавість Володьки до Графа. А той ще і прийняв запрошення. Щось тут нечисто. – Кисло скоцюрбився Валерій Кушніренко.

- Мені зараз байдуже до Островських. Я маю вирішити проблему з Графом.

- Даремно ти так байдуже ставишся до них. Саме вони і зможуть тобі допомогти. – Відповів Клименко.

- І як же? – Критично з-під лоба на покровителів глянув Стас.

- Ти ж у стосунках з його донечкою, чи не так? То чому б тобі не попросити її вмовити Графа відступитися, поки не запізно. – Порадив Мельничук.

- Хіба вона зможе це зробити? – Докірливо проговорив Шторм.

- Жінки знають як вмовити чоловіка зробити, що завгодно. – Хитро засміявся Клименко.

Після довгої розмови настала тиша. Шептицький замислився. Погодиться Еллі чи ні, було важко передбачити. Свої рішення вона ухвалювала, спираючись на емоції. Розум Островська теж використовувала вміло.

Станіслав вирішив дослухатися до порад наставників. Він зателефонував Еллі і попросив негайно приїхати. Евеліна, хоч і не зраділа повідомленню від Стаса, але у неї з'явився шанс втекти з дому. Вона вхопила свій клатч і вибігла з дому. Поки дівчина очікувала приїзду свого водія, стала свідком цікавої балачки батька і Артема.

- Тобі доведеться боротися не зі Штормом, а із триголовим драконом. Розумієш про кого я. Він лише пішак у їхній грі. Хлопець захотів серйозних грошей і вв'язався в гру, звідки живим не вийде. Ті чорти лише маніпулюють ним. Вони гроші з нього будуть тягнути, тягнути, тягнути, а коли скаже, що більше немає – привласнять усе, що є, а його знищать. – Розповідав Островський.

- Це я і сам розумію, Володимире Вікторовичу. Мене не хвилює його нікчемне життя. Я лише хочу забрати своє. – Відповів Артем.

- Спочатку спробуй домовитися із Штормом. Може, заплатиш йому скільки скаже і заляже на дно. Якщо не вдасться з ним, тоді уже візьмемося рубати голови.

- Ви завжди мені у всьому допомагали. Якби не ваші мудрі поради, то я б не міг бути там, де я є зараз.

- Не треба дякувати, хлопче. Ти мені, як син. Не зважаючи на те, що ми з тобою не родичі.

- Життя непередбачуване. Сьогодні просто друг, а завтра – член сім'ї. – Ці слова прозвучали, на думку Елли, аж надто багатозначно.

Але вона не стала довго над цим замислюватися, бо на подвір'я заїхав автомобіль Сергія. Дівчині довелося вийти із-за кущів, щоб підійти до автівки. Чоловіки помітили її і увірвали розмову.

- Евеліно, куди це ти вночі? – Вигукнув Островський. 

Еля зупинилася, закотила очі і аж тоді обернулася з милим обличчя, до них.

- У мене справи. Маю зустрітися зі Стасом. Не чекайте на мене. Імовірно, затримаюсь у нього на кілька днів. – Коротко відповіла вона і, не дочекавшись реакції, сіла на заднє сидіння.

Автомобіль за кілька секунд покинув дворище Островських. Двоє чоловіків мовчали. Хоча в голові гомоніли слова, які вони планували сказати далі.

- Мене зовсім не тішить її зв'язок зі Штормом. Це добром не закінчиться. – Потемнів Володимир Вікторович.

- Не переймайтеся. Стас не такий дурний, щоб втягувати Еллі у щось небезпечне. Він знає хто ви і що можете з ним зробити, якщо Еля постраждає. Стас має почуття до неї. А люди, які піклуються про своїх рідних, захищатимуть їх від будь-яких небезпек. Це зрозуміло. – Загоровський завжди говорив тільки про те, у чому переконаний. Але цього разу йому доводилося брехати не лише собі, але і іншій людині.

***

Евеліна застала Шептицького у залі на другому поверсі. Він грав у більярд. Поруч на столику стояла розкоркована пляшка коньяку і напівпорожній келих. Він був зосередженим на грі, ніби подумки вибудовував чергову стратегію. Проте коли помітив Еллі, відклав кій і підійшов до неї, щоб поцілувати.

- Добре, що ти приїхала. Я думав, що ти не прочитаєш повідомлення через вечерю. До речі, як все пройшло? – Він провів Островську до дивану і сів поруч.

- Мене там ніхто не помічав. Усі балакали про своє. Я лише кивала головою і підсміювалася, як лялька. – Жваво відповіла вона.

- Це теж роль. А що Граф? Уже склав план мого вбивства? – Станіслав нахилив голову із зацікавленістю.

- Цього я не знаю. Про тебе нічого не казав. Або говорив так, щоб я цього не чула.

- Я хотів поговорити з тобою про нього. – Обережно почав розмову той.

Шторм підвівся з місця і повільним кроком рушив до більярдного столу. Евеліна здивувалася і теж посунула за ним. Влаштувалася з іншого боку навпроти, щоб читати його емоції.

- Ти б не могла для мене дещо зробити?

- Не лякай мене, милий. Я вже хвилююся.

- Ваша сім'я у хороших стосунках із Загоровськими. Ви вже встигли познайомитися. Він розкусив, що ми з тобою у стосунках. Я не хочу, щоб твій батько, під впливом Артема, не підштовхнув тебе вести перемови зі мною на рахунок автосалону. Ми маємо обскакати їх. Попробуй зговоритися з Графом. Нехай відступить.

«Ти завжди був не далекоглядним. Це саме Загоровський просив мене годину тому. В його світлу голову прийшла ідея використати мене у ваших іграх прийшла трохи скоріше» - подумала Островська.

- Він зажадає щось в замін. Що ми йому запропонуємо?

- Запропонуй йому...себе. – Проговорив Стас і воднораз за допомогою кия заштовхав кульку червоного кольору до діри.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍