Гомер - Іліада. Одіссея

72. «Ахеї в наголінниках мідних». - Мідні наголінники захищали ноги бійців від поранень і були окрасою воїнського вбрання.

[512]

95. Ткання й прядіння було звичайним заняттям стародавніх жінок; льняні тканини вважались розкішшю, доступною тільки заможним людям; простий люд носив одежу з грубої повсті.

120. Мікена, Тіро і Алкмена - жінки, що зрадили своїх чоловіків: Алкмена, дружина Амфітріона, породила від Зевса сина Геракла, Кефеєва дружина Тіро - двох близнят від Посейдона, міф про Міке-ну - невідомий.

132. «...сплатити віно Ікарію» - йдеться про пеню, яку чоловік повинен сплачувати батькові своєї дружини, повертаючи її до нього (або, як у даному разі, син, що виряджає свою матір-вдову до її батька) без поважних причин.

145. «...загинете ви без відомсти». - Замість загиблого батька Телемах мав право, за народним звичаєм, помститися на женихах за заподіяні ними збитки.

154. «І над домами направо й над містом кудись полетіли». - Стародавнє гомерівське місто, подібно до Мікен (та й до нашого Києва), поділялось на дві частини: високе місто, на пагорбі, де стояли будинки владущих (звідси й епітет Ітаки - здалеку видна), і нижнє місто, поділ, де жили нижчі верстви населення.

191. «...з поміччю птахів отих...» - Слово «отих» разом із відповідним жестом промовця вказувало на двох орлів, які щойно пролетіли над містом.

203. Еврімах говорить тут про відшкодування завданих женихами збитків у такому ж самому розумінні, як раніше говорив про це Телемах.

225. Ментора, Одіссеєвого друга, під виглядом якого Афіна допомагає Телемахові, треба відрізняти від Мента, тафійського вождя, що його вигляд вона прибирає в першій пісні (р. 105). Схожість, а разом з тим неоднаковість цих імен - один з доказів різночасного походження відповідних частин «Одіссеї».

271 - 280. Багаторазове повторення складів по, пе та ін. в оригіналі, що справляє враження нарочитої гри звуками, відтворюється і в перекладі: перейнявши, лугь, иевен, иодібним, локине, сиовниш.

290. Борошно ячне, з якого варили кашу, пекли коржі та хліб, маслини, олія, розбавлене водою вино та овочі й фрукти - звичайна їжа стародавніх греків.

[513]

388. «Сонце тим часом зайшло, і тінями вкрились дороги». - Цей рядок часто повторюється в «Одіссеї», коли йдеться про закінчення дня.

432. «...богам... лили у зливання...» - Крім принесення в жертву биків, овець тощо, греки приносили й безкровні жертви у вигляді плодів, а також узливань (вином, медом, оливою, молоком і водою).

ПІСНЯ ТРЕТЯ

2. Неба твердінь мідяна. - За уявленнями людей гомерівської доби, небо являло собою мідне або залізне склепіння.

5-6. « Чорних биків... різали в жертву...» - Биків та інших тварин чорної масті приносили в жертву підземним божествам, а також Посейдонові (див. прим, до І. 66), якого уявляли «в кучерях темних».

17. «Нестор - упокірник коней». - Саме владущі верстви, що були власниками коней, виставляли з-поміж себе колісничних бійців.

35. «Руки піднявши, вітали...-» - Стародавні греки вітали один одного, піднімаючи руку вгору або доторкаючись нею до плеча.

42. Зевс-егідодержавець. - Егіда - зроблений з козиної шкури щит Зевса, яким він здіймає грізні бурі і наводить жах на ворогів. Перша егіда, як розповідає міф, була зроблена для Зевса з шкури кози Амалтеї, яка згодувала його своїм молоком на острові Криті. В переносному розумінні егіда - захист, оборона, заступництво («бути під егідою»).

63. «Келих дводонний» - з двома заглибинами - зверху і знизу. 68. «Нестор, їздець староденний...» - В оригіналі, власне, - їздець геренський. Герен - місто в Еліді, де Нестор народився. Вірніше, проте, пов'язувати цей епітет із словом «герон» - старик. Інший епітет Нестора - «комонник старезний», тобто бадьорий старик, що може ще їздити верхи.

73. «Наче розбійники ті, що гасають по водних просторах». - Морський розбій та піратські наскоки на береги сусідніх грецьких племен були звичайною справою за гомерівських часів, і Нестор запитує про це без будь-якого докору й здивування.

109. «Еант войовничий» - один із двох героїв ахейських, відомих також під ім'ям Аяксів, син саламінського владаря Теламона (див. також прим, до XI. 543-551).

130-132. Грецькому війську, як розповідає міф, довелося зазнати багато лихих пригод, перше ніж воно повернулось додому.

135. «...гнів... ясноокої доньки батька всевладного» - тобто гнів Зевсової доньки Афіни, викликаний тим, що другий Еант, син Ой-лея (див. IV. 499), при взятті Трої збезчестив у храмі Афіни Кассан-дру, дочку троянського владаря Пріама.

136. «...розбрат вчинила вона між Атрідів» - тобто між синами Атрея - Агамемноном і Менелаєм.

137-138. «...поскликали на збори ахеїв проти звичаю, тоді, як за обрій вже сонце сідало». - Стародавні греки сходились на ради на міську площу дуже рано - о шостій або сьомій годині ранку, і громадські збори не повинні були затягуватись далі заходу сонця.

167. Син Тідея - Діомед, що силою і хоробрістю поступався тільки перед славетним Ахіллом. Діомед разом з Одіссеєм викрав з Трої палладій (зображення озброєного божества) і цим сприяв подоланню Трої. В переносному розумінні палладій - захист, оплот.

174. «...прорізати впрост до Евбеїморя середину...» - Греки звичайно плавали понад берегами та прибережними островами, - плавання напрямки вважалось дуже ризикованим.

189. Світлий син Ахілла - Неоптолем.

196-197. «Як воно добре... Помстився-бо він...» - Звичай кривавої помсти за часів родового устрою вважався святим обов'язком.

267. Співець - за роз'ясненням античних коментаторів, ім'я цього аеда - Демодок.

279-280. «Феб-Аполлон, що ласкавими з неба сягає стрілами...» - Наглу смерть людини в розквіті сил пояснювали втручанням богів: Аполлон убивав стрілою чоловіків, Артеміда - жінок.

332. «...відріжте бикам язики і вина намішайте...» - Йдеться про заключні моменти жертвопринесення.

372. Афіна у вигляді морського орла - див. прим, до І. 319.

378. Трітогенея - народжена біля лісового потоку Трітону. Цей епітет Афіни виводили також від слова «тріто», що нібито означало «голова», і перекладали - «із голови (Зевса) народжена».

455-463. Опис жертвопринесення, що починається з обсипання жертовної тварини зерном та спалення шерсті, зрізаної з її голови, і окроплення вівтаря її кров'ю; спаливши для вшанування богів деякі частини забитої тварини, решту ділили між собою і тут же справляли жертовну учту.

464-467. Дуже давній звичай, властивий гомерівській добі.

[575]

ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА

5. Син Ахілла, мужів переборця - Неоптолем (див. прим, до III. 189).

11 - 12. Мегапент народився від рабині - один з небагатьох випадків вживання в «Одіссеї» слова «раб, невільник». Див. ще XIV. 340; XVII. 323; XXII. 423; XXIV. 252.

73. Електр - янтар, який