Стівен Сілбігер - МВА за 10 днів

Коефіцієнти «рентабельності» вирахувати легко, тому інвестиційні аналітики часто їх використовують. Вони вираховують рентабельність практично кожної частини балансового звіту і звіту про фінансові результати. Ще один часто вживаний коефіцієнт — рентабельність активів.

8. Рентабельність власного капіталу = = Чистий дохід / Власний капітал

Поєднання заборгованості та власного капіталу теж суттєво впливає на коефіцієнти. Якщо компанія має високий рівень заборгованості і незначну кількість власного капіталу, це може суттєво вплинути на рентабельність власного капіталу. Це називається фінансовий важіль — термін, який я згадував перш ніж перейти до коефіцієнтів капіталізації. Щоби ви могли наочно зрозуміти цей момент: Боб із батьком 2012 року могли прийняти рішення, які залишили б компанії дуже невелику кількість власного капіталу. Вони могли би забрати з компанії увесь чистий дохід, отриманий у 2012-му (30 000 $) як дивіденди, а для майбутніх готівкових потреб використовувати позичені кошти. У такому разі балансовий звіт відображав би залишок довгострокового боргу в розмірі 40 000 $, тобто (10 000 $ + 30 000 $), а в графі власного капіталу значилася би лише сума в 15 000 $, тобто (45 000 $ — 30 000 $).

Відповідне співвідношення боргу й капіталу зросло б із 7 % до 28 %, а рентабельність власного капіталу зросла б із 67 % до 200 % (30 000 $ / 15 000 $). Як бачимо, коефіцієнти значною мірою залежать від того, який фінансовий важіль використано. Вибір нижчого рівня власного капіталу може «як важіль» підвищити рентабельність власного капіталу до надзвичайно високого рівня.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу часто мають за мірило успішності. Якщо керівництво ставить за мету досягнути вищого коефіцієнта рентабельності за допомогою фінансового важеля, цей вибір буде ризикованим. Вищий рівень заборгованості вимагає сплати вищих відсотків, які компанія може не потягнути, якщо справи не підуть. Провали таких компаній, як Lehman Brothers та Washington Mutual під час фінансової кризи 2008 року — це приклади того, як керівництво зважилося на ризик, збільшивши фінансовий важіль — і програло.

Модель Дюпона

Вчені схильні давати простим концепціям гучні імена. Ваш словничок МВА не буде повний, якщо не додати до нього модель Дюпона. Це рівняння показує співвідношення низки найважливіших коефіцієнтів із фінансових звітів, розкладаючи їх на складники.

Розглядаючи взаємовідношення між коефіцієнтами у вигляді рівняння, можна побачити, що зміни у складнику одного коефіцієнта впливають на інші коефіцієнти. Коефіцієнти мають однакові ввідні дані. Наприклад, коли зменшуються сукупні активи, і оборотність активів, і рентабельність активів збільшуються, адже сукупні активи при розрахунку обох цих коефіцієнтів виступають дільником. І навпаки, зменшення сукупних активів (що дорівнює сумі зобов’язань і власного капіталу) зменшує фінансовий важіль, адже при розрахунку коефіцієнта вони виступають діленим.

Модель Дюпона

Коефіцієнти мають галузеву залежність

Рентабельність, як і всі інші коефіцієнти, залежить від галузі. Для кожної галузі характерний певний рівень прибутку, що залежить від фізичних вимог цієї галузі. Підприємства такої галузі, як важке машинобудування, наприклад виробники сталі, мають рентабельність активів меншу за 10 %. Вони володіють сталепрокатними цехами й великою кількістю заводського обладнання. Компанії у сфері надання послуг, наприклад високоприбуткові рекрутингові компанії, можуть мати рентабельність активів понад 100 %. Усі активи, яких вони потребують, — це гроші, офісні меблі й дебіторська заборгованість клієнтів. Їхній справжній актив — це вміння їхніх працівників проявляти турботу й переконувати, але до балансового звіту ці показники не внесеш.

Рентабельність також залежить від рівня конкуренції. У торгівлі продуктами харчування висока конкуренція не дає рентабельності продажів піднятися вище за 1 %. У перший рік роботи рентабельність магазину Боба склала 0,58 % — нижче середнього показника по галузі. Зважаючи, що це був його перший рік, добре вже те, що він отримав хоч якийсь прибуток.

Будь-яку частину фінансової звітності можна порівняти з іншою частиною за допомогою якогось коефіцієнта. Поділити одну цифру на іншу зможе будь-який калькулятор. Цінність мають лише ті коефіцієнти, які можуть дати якесь уявлення про успішність роботи компанії. Справжнє значення коефіцієнтів стає зрозумілим тоді, коли коефіцієнти однієї фірми порівнюють з коефіцієнтами іншої або ж із власними попередніми показниками. Аналогічно з «привабливістю» різних галузей, адже порівнявши їхні середні показники, можна зробити висновки про їхні бізнес-можливості. У кожної компанії та галузі є власна базова операційна статистика, що промовляє сама за себе.

Дізнатися про галузеві особливостівсіх цих коефіцієнтів можна у «Щорічному дослідженні звітності» американського Агентства з управління ризиками (RMA). Цей безцінний довідник, який можна знайти у більшості бібліотек, містить фінансові та операційні коефіцієнти понад трьохсот виробників, компаній гуртового й роздрібного продажу, надавачів послуг, підрядників і фінансових підприємств.

Ймовірнісна міра опадів Денна кількість опадів у Сієтлі Березень 2010 р. (31 день)

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК

Управлінський облік, як і аналіз коефіцієнтів, використовує дані бухгалтерського обліку для управління операціями та їх аналізу. Управлінський облік зосереджується на операціях. Замість коефіцієнтів в управлінському обліку застосовують стандарти, бюджети та відхилення, що дають змогу провадити діяльність і пояснювати результати операційної діяльності.

Завдання управлінського обліку — скласти бюджет діяльності компанії на певний період часу, а тоді пояснити, чому фактичні показники «відхиляються» від запланованих. У більшості виробничих компаній нормою є щомісячне складання бюджету та проведення аналізу, аби керівництво могло вчасно вжити заходів.

Щоби мати критерій для вимірювання показників діяльності, працівники підприємства повинні встановлювати стандарти для порівняння. Це вимагає зусиль не лише бухгалтерів. У автомобілебудуванні начальник виробництва встановлює величини, які, на його думку, повинні відповідати стандартам витрат на матеріали, трудові ресурси та інші потреби. Інженери-технологи допомагають йому тим, що проводять дослідження, аби отримати дані. Керівники підприємства працюють зі спеціалістами з продажу над бюджетним плануванням обсягів виробництва, аби задовольнити передбачений попит і зберегти ефективність роботи конвеєрної лінії. Спеціалісти з продажу визначають стандартні ціни та обсяги продукції.

Спираючись на ці стандарти як на критерії, бухгалтери з управлінського обліку аналізують фактичні результати, щоби пояснити відхилення від бюджетів і стандартів, розроблених працівниками компанії.

Аналіз відхилень дає змогу зрозуміти причини позитивних і негативних, на підставі чого керівники зможуть приймати обґрунтовані рішення.

Дзвоноподібна крива оцінювання студентів

Відхилення по ціні та обсягу

Є два основних типи відхилень — відхилення по ціні та по обсягу. Як і коефіцієнти фінансової звітності, їх можна отримати з простих математичних формул.

Відхилення по ціні продажу продукції. Відхилення по ціні показує керівникові, наскільки різниця між запланованими в бюджеті надходженнями від продажу та фактичними надходженнями від продажу залежить від змін ціни на продукцію.

(Фактична ціна продажу — Забюджетована ціна продажу) × × (Фактично продана кількість) = = Відхилення по ціні продажу продукції

Відхилення по обсягу проданої продукції. Відхилення по обсягу показує, скільки коштувала зміна в обсягу продукції порівняно із закладеною в бюджеті при незмінній ціні.

(Планована ціна продукції) × (Фактично продана кількість — Забюджетована кількість до продажу) = = Відхилення по обсягу продукції

Розглянемо для прикладу гіпотетичну ситуацію. Компанія Chrysler планувала в липні 2012 року продати 10 000 мінівенів Dodge Caravan за ціною 30 000 $ за одиницю й отримати від продажу 300 млн $. У серпні аналітик отримав із