Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

Глава 4“Дуга” пригоди продовжуються. Військові цікавляться “Колом”. Страждання Окулярника.

4

“Дуга” пригоди продовжуються. Військові цікавляться “Колом”. Страждання Окулярника.

 

Уникнення Лелетом  спілкування вражає. Навіть “Дякую” не встиг сказати. Він же допоміг нам, захистив від нашестя неприкаяних Душ! Хтозна, що могло б статися, якби він вчасно не увімкнув небесний прожектор. “Дякую”, безумовно, можна й телепатією направити (що я вже зробив). На жаль, живе спілкування ця дія не замінює.  Сподіваюсь, що у нього дійсно багато роботи й він дуже поспішав.  Не хочу, щоб це було з-за відчуття власної провини.  … Все. Мольфар в мене вже міцно сидить. Лелета лікувати намагаюсь! Тут власних справ безліч.

Прислухався до голосу Берендея. До болю знайома хрипота. Мене пощастило. Я Друга мертвим не бачив, не встиг на похорон. Занадто  велика відстань була, плюс два кордони. Тобто для мене він, нібито, й не вмирав. Краще для психіки. Будемо знов разом ряст топтати. 

Відьма помахала рукою:

Мольфаре! Йди до нас, я тебе з Мишкою познайомлю. Із задоволенням буду звати нового товариша “Мишкою”, якщо він не проти. Ти ж знаєш: хто я є. Берендей. Ми тебе, на прохання Лелета, вже давно шукаємо. Потрапив у палітурку. Цілком моя провина. Не можна було одному у “Коло” заходити. Не дочекався її, та й … А с Блудом хто надивачив? Яким? Я нічого не посилав. Тем паче відьмі-початківці.  Як я і казав: власноруч призвала. Добре, що знайшла спосіб позбавиться. Ми без неї не впоралися б.  Так вот чому я тебе не дочекався. Думка була, що образив чимось.  Мене образити неможливо. Сама кого хош …  Не приндиться. Бачила ж, до добра це не доведе. З іншого боку: витримку маєш відмінну! Знімаю капелюха. Я намагаюсь. Коли Мишку побачила, одразу зрозуміла: все буде ОК. Ти очі його бачила? Він же спиною до нас стояв. Ваше щастя, що не бачили: як сильно він вас оберігав.

Берендей кашлянув. Для нього ця тема була неприємною та він не бажав її продовження. 

Без Лелету все одно б не впоралися. Добре, що покликали. Він намагався раніше у Коло йти. Ледве умовив почекати. Якби і його засмоктало? Навряд. Лелет вміє телепортуватися у будь-яку точку. Безперечно, він Дух, але природа у нього інша.

 

Стояла глибока ніч. Видимість була відмінною, завдяки яскравому “циганському сонцу”. Таке чарівне тепле світло буває рідко, багато умовностей повинні збігатися. Ніч, повний місяць та відсутність хмар — це як мінімум. У мене таке освітлення викликає асоціацію з “Білими ночами” Півночі. Вони більш холодні, але не менш загадкові.  

Неочікувано накотила втома. Організм потребує власне. Відпочинемо, а зранку вирішимо: що робити надалі.  З Ґаздами лісу, тобто Берендеєм та Навкою не загинеш. Схованка в заповідному місті, що була вистелена смарагдовим мохом, вже чекала на нас. Природне ліжко прийняло мене та відьму у власні обійми. Я провалився у сон без сновидінь. У нашому притулку зовсім не було комах! Ні тих, що повзають, ні тих, що літають. Кілька часів сну повернули життєвий тонус.

Повертаються експедиційні звички. Що за ранок без кострового чаю! Ларису він привів у захоплення. Вона все з термосом ходила, а тут таке “ноу-хау”. Для неї. Насправді не велика мудрість. Консервну банку обробити по відкритому краю (щоб не поранитися) та прикріпити ручку з дроту — справа кількох мінут. Ще у місті встиг зробити. Для розігріву такого саморобного казанка велике багаття не потрібне. У додаткових пристосувань типа триноги нема необхідності. Вода закипає, майже, миттєво. Не встигнеш втомитися, навіть, коли тримаєш банку на паличці. “Винаходу” вже за п'ятдесят років, якщо не більше. У геологів у свій час побачив. 

Духи піщі не потребують. Вони просто дивилися на мої маніпуляції. Прийшла шалена думка: якщо попросити когось з просунутих потримати ємність над багаттям, а потім розлити по чашках? Видовище у нашому світі було б потрясне. Мабуть, Пацюк у Гоголя саме так і їв вареники? Цікаво, що за Сутність йому допомагала? … Схоже, я занадто мудрую спросоння. Якщо людина звичайним телекінезом володіла? Годі, до нашої справи це не відноситься. Вчорашні пригоди не шли з голови. 

Я розпочав бесіду:

Що мене занадто турбує: чому Душі попалися у пастку Штепи? Можемо лише гадати, але отримали підтвердження фізичної природи Душі!

Відповів Берендей, науковця у ньому невинищимово.

Зрозуміло, але мене цікавить дещо інше: чи нема додаткових гравців, можна казати — залаштункових. Маєш на увазі чорта? —

Це вже відьма. Я переглянувся з Берендеєм. Джерело, як і Лелет, давно надали відповідь на це питання: про присутність цієї істоти лише у людській уяві. Треба пояснити:

Лариса! Спробую розповісти, але погано розумію: з чого починати. … Добре. Пам’ятаєш про біблейський Рай? Хто ж про нього не чув! Зараз розчарую, чи навпаки, залежить від очікувань. Ні ми, ні інші представники людства його не покидали. Це спогади про перше людське суспільство.  Не зрозуміла. Маєш на увазі мисливців-збирачів? —

У людському образі Берендей відрізнявся живою та послідовною думкою. Завжди власною, але яка ґрунтується на наукових доказах,—

Згоден. Спогади про їх буття найбільше підходить під визначення “райський”. Можна якось простіше, щоб звичайним особам було зрозуміло? Не можу втямити, та відчуваю себе нібито  кавелік кольоровий. Як школярка, яка не вивчила урок.  Чого-чого, а знань у тебе достатньо. Мабуть, ніколи не міркувала про це питання. Абищиця! Я до посвяти у чинну відьму готуюся. Не треба випряньґовиватися, валяй думку.  Не кип’ятись! Зараз все по поличкам розкладемо. Ще дивуватися почнеш: як сама недопетрила.  Мольфаре! Вже починаю. Можеш поправляти, якщо буду дурницю нести. Це всього лише власна думка, яка базується на знаннях, що маю на теперішній час. Добре. … Зародження людства, як виду (homo sapiens) на думку науковців відбулося десь сорок тисяч років тому. Перші люди мешкали зграями, як мисливці-збирачі. Строк не принциповий і він може змінюватися, залежить від нових даних. Працювали всі, без виключення. Причин для розбіжностей, майже, не було. Чого ділити то? Майна ж не існувало. Плем’я вело кочовий спосіб життя. Головними постачальниками пищи були жінки. Збирати проще, чим полювати. В суспільстві панувала рівноправність.  Вбитого звіра поділяли на всіх осіб в племені. Що природно. Один ти тушу цілком з’їсти не в змозі. А м’ясо має погану особливість, воно псується. Археологічні знахідки підтверджують, що не далі кількох тисяч років від початку, змінився характер розтину туш. Їх почала свежувати одна людина. Вождь, шаман чи старійшина. Тобто мисливець не обов’язково отримував найкращі шматки. Однак, кожен отримував власний. Немає причин для конфлікту. За жінок то вони повинні були боротися. Інакше без їжі залишаться. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍