Олена Гриб - "Каселона". Криза адаптації, Олена Гриб

Розділ 7. Шлях

 

/Катя/

Привіт, мої найстійкіші друзі, я вже запам’ятала вас усіх. Насамперед хочу привітати користувача Тигренятко8 з днем ​​народження його акваріумної рибки на прізвисько Юппі, у якої є своя сторінка в соцмережі і яку можуть незабаром визнати найзнаменитішою і найбагатшою рибкою у світі.

Ой, тобто не багатою, а цінною, бо за право отримати її трупик собі на тарілку пропонують захмарні суми.

Мені за білку теж пропонували, причому якщо перший клієнт не приховував своїх гастрономічних намірів, то клієнти три-п'ятнадцять малювали такі картинки щасливого життя в природі, що я мало не втратила голову від перспектив.

Складалося враження, що наша білка потрібна геть усім, у кожному куточку Всесвіту на неї чекало щастя. Але правда виявилася банальною.

Чули про «Товариство гурманів п'ятого з'їзду»? Вони вживають у їжу відомих тварин і дуже цим пишаються. Їхні агенти виманюють улюбленців правдами і неправдами, іноді на контрасті «поганий-добрий». Загалом усе те, що обіцяли нашій білці на ім'я Білка, було обманом.

Але не поспішайте кидати роботу і вкладатися в торгівлю шипоголовими видами. Поза системою Кві та її околиць вони мало кому цікаві, хіба що коли мають чисто формальну аудиторію з дев'ятьма нулями. До речі, на Нтарі-Дато білки – джерело проблем, але представники нульової статі заводять їх для душі і за кожної нагоди демонструють свою незалежність від генетичної пам'яті, тримул та неконтрольованої агресії.

Як ви могли здогадатися, білку ми нікуди не прилаштували, але активно шукаємо їй дім. Немає охочих ризикнути? Список вимог та документів під цим записом. Він довгий, але я втомилася виловлювати «гурманів», тому ось так.

Після перипетій із білкою ми літали на Асіо. Качки на «Каселоні» не знайшли, каченяти тим паче… Навіть загальне сканування корабля не допомогло, хоча коштувало воно ого-го скільки!

Сем злий через викинуті на вітер гроші, я рада, що качки вийшли з лайса природним шляхом лише через два дні. Сподіваюся, поповнення не буде. Температура тіла лайса нижча, ніж у нтарі-дато, для інкубації її недостатньо, але я вже з сумнівом ставлюся навіть до інформації з авторитетних джерел.

До речі, оскільки мова зайшла про нтарі-дато…

Ми надали їм стільки даних та можливостей, що можна було б захистити десять дисертацій. А вони вгадайте, що зробили?

Ну, про дипломатичний конфлікт з Імодалісом, Оніксом та Еліанією тільки лінивий не чув. Випливло і минуле, і сьогодення, і вигадані гріхи. Сморід піднявся до небес! І на його тлі якось загубився той факт, що п'ятьох останніх РІКів-37 утилізували самі нтарі-дато, щоб уникнути несподіванок. І нашого пропонували прибрати, але ми злиняли з їхньої системи, перш ніж пропозиція трансформувалася в наказ.

У нтарі-дато немає ані сентиментів, ані прагнення до новизни. Для них РІКи в кращому разі – неповноцінна побічна ланка еволюції, в гіршому – машина або тварина, що говорить. Менталітет такий.

Це я до чого веду…

В галанеті іржуть із безглуздих зелених еліан, а нтарі-дато називають найближчою до людей цивілізацією, хоча насправді броколіподібні істоти набагато людяніші, ніж…

Почекайте.

Галанет маю рацію, бачу по коментарях. Більшість найстійкіших відстежувачів поділяють позицію Нтарі-Дато.

Список причин не оживляти штучний інтелект величезний і різноманітний. Найпопулярніший варіант: «машини знищать життя», але гляньмо на проблему з розумом. Наскільки шанси на те, що штучний інтелект у біооболонці керуватиме світом, вищі за шанси на те, що повстання машин влаштує один із розхвалених суперкомп'ютерів, якими всі пишаються і яких ніхто не боїться?

Ну гаразд. У мене є своя думка, і вона провалилася. Я обіцяла врятувати унікальний вид, але сама віддала його на розправу. Тих п'ятьох РІКів вимкнули через обережність, але скажіть чесно: хоч хтось із вас вимикає комп'ютер, коли він починає поводитися занадто самостійно?

Уявіть: ви дивитеся фільм, і раптом миша клацає сама собою. Ваші дії? «А-а! Врятуйте, допоможіть, біда!» – і геть шнур живлення? Чи: «Знову миша зламалася, треба міняти»?

Звичне не викликає страху, хоча може бути як безневинною витівкою електроніки, так і провісником катастрофи. Нас оточують смертельно небезпечні речі, але ми сприймаємо їх як належне, а на випадок лиха завжди є універсальне «не пощастило».

Чисто з моїх спостережень: ніхто не протестує проти транспорту, мало хто обурюється кей-тваринами, супротивників традиційних кіборгів теж небагато. Але кожен другий охоче розповість, як лайси жеруть людей, як асіанське ГМО захоплює світ і як Рік знищить усе, що я люблю.

Чому ніхто не відкриє статистику? Скількох людей загризли лайси, а скількох – собаки? Скількох тварин знищили ГМО з Асіо, а скількох – браконьєри? Скільки життів втратили через збої промислового обладнання, а скільки – через РІКів?

Мене вражає, як легко поширюється ненависть до незвичного. Еліани смішні, інсектоїди страшні, харходо психи… Гаразд, щодо харходо я згодна, але суть не в тому. І лайсів заводити я теж не рекомендую, але якщо життя стикає вас із чимось незвичайним, то чому б не ризикнути?

Хтось стрибає з парашутом, хтось живе у зоні підвищеної сейсмічної активності, хтось наглядає за лайсом… Розмаїття – чи це не головне?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍