Щепан Твардох - Морфій

Так робить офіцер, достеменно так: жодних емоцій, раціональний, він володіє собою, він спокійний, і я такий: я раціональний, я володію собою, я спокійний.

Саломея може бути єдиним потенційним джерелом інформації про того батяра whereabouts[36], як кажуть англійці. Whereabouts, гарне слово, батяр, Щепцьо і Тонько в одному товстому тілі, проклятий, хай би його пекло… Як там кажуть англійці?

Ні. Так офіцер не робить. Не заноситься. Емоціями. Зараз я офіцер. Резерву, але таки офіцер. Підпоручник резерву Константи Віллеманн, дев’ятий полк малопольських уланів, четвертий ескадрон, очільник третьої чоти, нагороджений Хрестом Хоробрих.

Я вже одягнувся. Добре. План: де той батяр? Саломея. Саломея не скаже. Мені не скаже? Не скаже.

Залякати її. Саме так.

Кухня, кухонний ніж, немає ножа, є тесак, на підлозі лежить тесак золінґен, котрим товстун замірявся мене вбити, але Саломея йому не дала. З тесаком сідаю охляп на Саломею. Нараз мені стає погано, нападає на мене млість, і ригаю, вибльовую на підлогу, сам не знаю чим, якісь геть перетравлені рештки, жовч, паморочиться в голові, опертись на ліжко, далі сісти охляп на тій гарній, підлій курві.

Курва прокидається, перевертається піді мною на спину, ніби вуж, що звивається в мокрій долоні, ніби я жодної влади над нею не маю. Гола, гарна, її повні груди так чудово розливаються їй під пахви, але зараз я офіцер, мушу відшукати теку. Сморід її тіла втирається, всякає в матерію мого зимового одягу.

— Де мені знайти того товстуна? — питаю прямо, навпростець, так, як належить питати, саме так.

Саломея дивиться мені просто в лице і нічого не розуміє, ще не прокинулась, і нараз я розумію, шукаю поглядом пляшечку, повну щастя, добру пляшечку, і є, є, бачу, на третину спорожніла, скільки ж морфію змарнувала та темна, плюгава сука, сам себе питаю, скільки впустила в свої брудні вени?

Але, але, але, не час для таких питань, так, питання зараз не на часі, зараз я офіцер, зараз маю план. До плану дописати: звідки Саломея взяла маленьку пляшечку, повну сонця, веселки і радощів, той контакт Саломеї з’ясувати, але не зараз, потім, після теки, пакунка та Іґи.

Б’ю її в лице, сильно, голова підскакує і повертається набік, дрижать м’які груди, ніби хтось камінь кинув у дзеркальну заплаву ставу. То не по-джентльменськи, не по-офіцерськи, офіцер не б’є в лице навіть повію, повію таку гарну і мудру, як Саломея, але зараз вона вже не жінка, зараз вона носій інформації, а я офіцер, котрий її допитує, крім того, я її вдарив у лице, щоб тільки збудити, тож це навіть не насильство, так просто для витверезіння дати в лице. То я й дав. Вона й пробудилася. Тесак у моїй лівій руці, і я сильно соромлюся цього тесака, чи я б і справді замірився рубати тесаком мою прегарну, добру Саломею? Таж це неможливо, сама погроза здається такою дурною… Тому тесак зникає десь у ліжку, я беру її за обличчя, стискаю її щоки, тримаю її в долонях і питаю, розділяючи кожне слово зловорожими паузами:

— Де — знайти — товстуна — кажи!

Сичу, не кажу, мушу бути страшнішим, ніж товстун, мусить мене боятися більше, ніж його, мусить бути вражена мною.

А вона щось зойкає, отой її зойк неартикульований, вона ще падає, вона ще глибоко в мелясі солодкій медовій карамельній.

То я беру дзбан з умивальника і плюскаю на неї плюскаю. Прокидається вона прокидається.

Константи, чому ти все вимовляєш уголос?

Хто питає, чи то Саломея питає, Саломея не питає, мовчить Саломея, чи то я промовляю вголос, увесь час промовляю?..

Я питаю. Константи мене чує. Промовляєш свої думки, Костику, весь час, уголос.

— Чи я весь час говорю?

Вербігерація[37], нав’язливі думки, говорю, психопатологія повсякденності, слова повторюю, слова.

— Вербігерація, нав’язливі думки, психопатологія повсякденності.

— Костя, я нє панімаю нічево, що таке, Костя, що?

І той крик артикульований, конкретний, той крик розумію.

— Де мені знайти товстуна, як його звати, кажи, жінко!

Відвертається, лице в подушку, кричить.

— Дай мені пити, — шепоче крізь пух, шепоче крізь тканину.

Дам я тобі пити, курво ти плюгава! Лють, кидаюсь на неї, лице її вбиваю в подушку, тримаю за стрепіхи на потилиці, плечі притискаю коліном, а голову вбиваю в подушку, в матрац. Душиться.

Офіцер так не чинить. Дозволив емоціям мене понести, Костик дозволив, щоб емоції його понесли, так не має бути, але якщо це вже почалося, то відступати вже нєльзя, verboten, не можна відступати, тому й верещу, де товстун, верещить Константи Віллеманн, підпоручник резерву, дев’ятий полк уланів малопольських, четвертий ескадрон, третя чота, три лінійні відділи, відділ нарізних автоматичних карабінів, гінець, єдиний кіннотник у відділі, тільки один, усі люди на лінії, чота спішується багнет уночі розстрільною шеренгою пошепки розстрільною шеренгою низько вночі до лісу двадцять сім уланів, Гаврилюк, Новак, рудий Ковальчик, старший улан Бочьонґа з еркаемом, але без верхніх різців, елегантно спльовує щербатим ротом і дуже тихо пошепки кляне курва ваша мать гітлерівська пси йобані шкапи німецькі, навідником у відділі щербатий старший улан Бочьонґа, карабінники товстий Гайка, Зємба, Кіневич, ідуть усі, моя чота, гранати хто несе? Спи, колего, в тісній трунві, най тобі присняться курви[38]. Тихо. Розстрільна шеренга. Галуззя і листя.

Зараз, зараз, чому зараз? Саломеє?

Ескадрон цекаемів, ротмістр Хохол, цекаеми зр. 1930, Ґрудзьондз, у Ґрудзьондзі підхорунжий Віллеманн, а з ним вахмістр, родом із царських уланів, що таке цекаем зр. 1930, пажалуста, слухняно карбую цекаем зр. 1930 це колективна автоматична стрілецька зброя, призначена для підтримки піхоти і кавалерії на їх ділянках за допомогою опосередкованого та безпосереднього вогню, ну хай так буде, харашо Віллеманн, сідайте, чота на в’юках, чота на тачанках широкі стволи приторочені на в’ючних конях біля спорядження, один кінь карабін із двома коробками амуніції другий кінь чотири коробки амуніції охолоджувач столовий комплект запасний ствол приклад для стрільби навскидь третій кінь шість коробок амуніції підофіцер гонець із конем і з карабіном.

Боже, що зі мною діється, що з тобою діється, Костику, Саломея важко зводить подих, Константи важко видихає побіч неї, пустив її, переводить подих, спершись на креденс, який ліс, яка розстрільна шеренга, ворог на лівому фланзі, на Бога, зарядити, забезпечити, мчить крізь ніч крізь тиху ніч лісову скрегіт золотавих вихорів милостиво визирають із закапелків, вискакують із них випалені, задимлені, плюються насінням стволів, клацають крильця запобіжників, на Бога, що з тобою діється, Константи? Гаврилюк, подайте