Джеймс Джойс - Улісс

Південні вітри він дав мені її після нашої сцени на хорах зніму те мереживо з чорної сукні щоб краще поцінували й мої циці а ще так хай їм абищо ще полагоджу те велике віяло вони луснуть із заздрощів а щілина моя тільки здумаю про нього так і свербить відчуваю як його хочу відчувається накопичилися гази ліпше тихше не розбудити його а то знову обслинить коли я у себе все вимила спину живіт стегна коли б хоч справжня ванна була а чи власна у мене кімната хай там як а я хочу щоб він спав окремо а то покладе свої холодні ноги на тебе навіть пукнути ніде Боже або хоч трішки зручніше атож зсунем їх отак набік піано м’яко а я люблюууууу знову вдалині той потяг піаніссімо пууууу ще одна пісня пууууусня о легше стало хоч би де хоч би де в ліжку чи над біде хай газ вільно з тебе іде{963} як знати чи та свиняча відбивна що я спожила до чаю свіжа була чи ні при цій спекоті невідомо але запаху я від неї не вчула у різника що продає там свинину вельми підозрілий вигляд напевне шахрай лампа сподіваюся не коптить краще вже хай ніс буде забитий сажею ніж він залишить газ незакручений на всю ніч у Ґібралтарі бувало нізащо не влежу в ліжку неодмінно встану та перевірю і чого я так нервуюся через це хоча взимку навіть подобається от ніби вже є товариство О Господи холод собачий стояв тієї зими мені було років десять здається так у мене була велика лялька зі всякими одежинками я знай одягала її роздягала крижаний вітер налітав із гір як їх якась там Нивада сира сьєрра не вада стояла під коминком у самій коротесенькій сорочині задираючи догори щоб зігрітись я любила в ній танцювати по кімнаті а потім стрілою знову в ліжко впевнена той хто мешкав навпроти завжди припадав до вікна влітку світло погасить і видивляється як я гола-голісінька скачу я тоді подобалася собі потім роздягнена умиваєшся обтираєшся крем тільки коли доходило до церемонії з горщиком і світло гасила отож ставало нас 2оє прощавай мій сну принаймні на цю ніч сподіваюся все-таки він не злигається з тими медиками що збивають його з пуття а то почне уявляти ніби він знов молодий приходити додому о 4-й ранку коли не пізніш як отого разу одначе хай там як а мав делікатність не розбудити мене і про що вони там на які такі теми темні розводилися цілу ніч гроші тринькають та напиваються наливаються жлуктили б ліпше воду а потім розкомандується щоб йому яйця та чаю та сьомги від Фіндона грінки гарячі з маслом незабаром побачимо як засяде неначе король той на троні та й зачне колупатися в яйці не тим кінцем ложечки й де він тільки цього набрався мене потішило коли він уранці спіткнувся на східцях і чашки забряжчали на таці потім грався із кицькою а вона треться об тебе дбаючи тільки за себе цікаво чи є в кішки блішки вона анічим не гірша хоч би якої жінки вічно облизується та вилизується але я терпіти не можу тих їхніх кігтиків цікаво чи бачать вони щось таке чого нам не добачити коли надовго усядеться нагорі на східцях утупиться і дослухається як я дожидаюся вічно й чого кого злодія яку чудесну свіжу камбалу я купила прихоплю либонь якоїсь риби завтра чи й сьогодні адже вже п'ятниця атож так і вчиню і бланманже зі смородиновим варенням як тоді давно але тільки не ті двофунтові слоїки з сумішшю сливового та яблучного від Вільямса й Вудса з Лондона й Ньюкасла бо того вистачає надовше удвічі не зношу вугра тільки через кісточки тріски візьму чимкращий шматочок тріски завжди набираю всього на 3-ох забувається так чи інак а мені вже з душі верне від цього м’яса з Бакліз філейні котлети яловича нога біфштекс на реберцях бараняча шия телячі потрошки сама назва чого варта або пікнік скажімо всі складемося по 5 ши або хай він заплатить і запросить іще якусь жінку для себе кого б ну місіс Флемінг та й поїхати в феррі глен чи там у строберрі бедз спершу примусимо його оглянути копита у всіх коней достоту як він завжди листи розглядає ні не з О’Шпаром туди а так із якимись сандвічами шинка й холодна телятина впереміш там є маленькі хатинки обабіч долини вони там для пікніків а він каже в них парко як у пеклі тільки щоб не в офіційне свято ненавиджу ті юрби мері-енн мар’ян що висипають за місто мов вугілля з ящика й Духів День нещасливий не дивно що його бджола вжалила найліпше до моря тільки я в житті більше з ним не полізу в човен після того як в Бреї він запевняв човнярів нібито вміє веслувати коли б його спитали чи міг би він виступити на перегонах на Золотий кубок він теж відповів би так потім піднялися хвилі старі ночви накренилися всією вагою на мій бік він мені команду кермо праворуч а тепер ліворуч а води набирається все більше просто джерелує крізь щілини в дні а в нього ще й весло вискочило з кочета просто чудо що ми там не потопилися він звісно вміє плавати а я ж ні небезпеки абсолютно ніякої будь спокійна у своїх фланелевих штанях так і кортіло подерти їх на ньому при людях і дати йому доброго хльору чи то як у того це називається бичування та так щоб до чорних синців йому б це пішло на користь більше всього тільки й стрималася що через того молодця з довгим носом не знаю хто він такий із тим іншим красунчиком Берком{964} із готелю Міський герб усе довкола нюшив винюхував тинявся вічно на приплаві де його не кликали чи нема де якої шамотняви а пика така що на ригачку верне ні ми з ним нізащо не злюбилися б одне тільки втішає що за книжку він припер Принади гріха опус світського чоловіка ще який-небудь містер де Кок чи то де Когут певне вліпили йому таке прізвисько за те що волочився із тим своїм причандалом від однієї молодиці до іншої мені навіть не було на що змінити білі туфлі зовсім нові солоною водою