Iрина Давидова - Шалений Бос, Iрина Давидова

Глава 15

Він стояв навпроти відчинених дверей і чекав, поки я пройду в його кімнату. Зараза! Знову вирішив витріщатися на мою попу. Я пройшла повз, удаючи, ніби він зовсім мене не хвилює. А сама вже відчувала пекучий погляд в спину і подекуди нижче.

Суботін зайшов за мною і прикрив двері. Ось це мені вже не дуже подобалося.

 - Як перша зміна? Сильно втомилася?

Ем... його голос раптом різко змінився. Став більш ніжним і турботливим.

 - Дуже втомилася. Незвично.

 - Сядь. В ногах правди немає.

 - Дякую.

Я із задоволенням присіла в крісло, відчуваючи в ногах тремтіння і якесь полегшення. Як же ноги гудуть, Господи!

 - Ти добре попрацювала, якби не одне «але».

Я сиділа з закритими очима, мріючи про своє ліжечко. І ніяк не збиралася реагувати на чергову претензію Бетмена.

 - Ти занадто багато уваги приділяєш чоловікам. Тримай, - почула над головою і, розкривши очі, побачила перед собою келих, - розслабся, тобі не завадить.

- Ти хотів сказати, що я зовсім не приділяю уваги одному конкретному чоловікові? - з викликом подивилася йому в очі та злегка посміхнулася.

 - Конкретніше, - він сперся об стіл і почав сканувати мене поглядом.

 - Я про тебе кажу, Суботін, мені ж, виходить, крім тебе, ні на кого дивитися не можна. Я вірно зрозуміла?

 - Розумна дівчинка, - сказав Денис і пальцями торкнувся моєї щоки.

Я проковтнула. Навіщо він це робить?

 - Денчік, послухай, друже, я все прекрасно розумію. Бачу, як ти мене хочеш, як тебе дратує моє спілкування з хлопцями. А ще розповім по секрету, мені сподобався Макс, який бармен. Але він, гад, виявився геєм. І що мені тепер робити? Я-то думала, він краще за тебе, і я можу йому сподобатися.

 - Дівчинка, я тобі забороняю думати про будь-кого іншого. Тепер у твоєму житті є я.

 - Е-е ні, Суботін. Я бачила ввечері, як ти був захоплений іншою панянкою. І напевно ні краплі про мене не думав.

Він посміхнувся на мої слова і, відштовхнувшись від столу, наблизився до мене.

 - Дурненька зовсім, - повільно забрав з моїх рук келих і, відставивши його на стіл, різко підхопив мене на руки.

Я пискнути не встигла, як він раптом посадив мене на стільницю. Десь я це вже бачила.

 - Я цю дурепу покликав, тільки щоб тебе позлити. Або ти думаєш, я б так швидко впорався? - прошепотів він мені в рот.

Моє дихання збилося від його близькості, і я видихнула йому в губи:

 - Я ні про що таке не думаю. Мені це зовсім не цікаво.

- А що тобі цікаво?

Його погляд настільки притягував, що в мені практично не залишалося сили волі. Він поглинав мене, привласнював, повністю обеззброював. Я хотіла, щоб цей безумець мене поцілував.

Ну що ж я творю, дурна? Завтра сама ж буду жаліти!

 - Мені цікаво, як скоро ти мною награєшся?

Денис пальцями схопив мене за підборіддя і, піднявши голову, заглянув в очі затуманеним поглядом.

 - Я не гратися з тобою буду, а зустрічатися. Як довго, покаже життя.

І він накинувся на мене з поцілунками.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно