Інна Роміч - Любов у спадок

— Пусти мене! — ледве вичавила вона, кволо тіпаючись у його дужій руці.

Її голос пролунав так жалібно, що молодий лицар розсміявся.

— Оце герой! От так-так! Слухай-но, що такого знайшов у тобі Чорний Дуглас, аби ганятися за таким кволим бісеням?

Оуен, видно, вибрав саме слушну мить для того, щоб постати перед світлі очі свого пана, та зринув зі свого сховку. Хлопчисько сяяв від щастя. Схоже, все пережите сприймалося ним виключно як пізнавальна та весела пригода.

— Він влучив Дугласу в шолом камінюкою! — радісно повідомив він Дікові. — Із пращі.

— Із пращі? Який молодець, — похвалив лицар і відразу ще раз рвучко струсонув Еріку за комір. — І навіщо він це зробив?

У неї всередині знову все перемішалося від цього поштовху.

— На парі, — коротко пояснив паж.

— Вагома причина, щоб гнівати таку людини, як Дуглас. А ось я тебе зараз як слід відлупцюю по м'якому місцю за такі витівки, — спокійно промовив рятівник. — А ти чого смієшся? — грізно звернувся він до Оуена. — Ти наступний! Гадаєш, я не розумію, хто з ким укладав парі?

Посмішка Оуена миттєво поблякла. А Еріка відчула, як міцна рука Діка Далхаузі легко, ніби пушинку, підняла її в повітря та з розмаху опустила на тверде коліно, а друга взялася за штани… Тільки зараз до неї дійшов зміст сказаного. Він збирається її бити! Її, родовиту Персі, цей мужлан збирається шмагати, ніби хлопчиська. Але ж він і думає, що вона — хлопчисько. О Господи, він збирається зняти з неї штани!

Еріка рвонулася щосили, але шотландець тримав чіпко'. Вона боролася, звиваючись, немов гадюка, навіть спробувала вкусити… Дарма! У цього хлопця виявилася залізна рука. У відчаї дівчина заверещала щосили — так, що всім заклало вуха, а з околишніх дерев здійнялося вгору перелякане птаство.

Це подіяло дивовижно. Дік Далхаузі випустив її, злякано сахнувся, ніби виявив, що тримає в руках отруйну змію. Оуен присів від несподіванки, та так і лишився на землі з широко роззявленим ротом. Еріка скотилася з колін свого екзекутора, що не відбувся, і замовкла тільки тоді, коли зрозуміла, що ці двоє остаточно деморалізовані.

Мисливська шапочка при цьому спала з її голови й випустила на волю цілий каскад поплутаного рудого волосся…

— Чого повитріщалися? — агресивно вигукнула вона просто в два ошелешені обличчя. — Ніколи вереску не чули?

Лицар-шотландець і його зброєносець вражено мовчали — видно, просто не мали слів. Нарешті Далхаузі судомно зітхнув і видихнув:

— Дівчисько з яблуками! Те саме! Що ж це таке, пак[27] мене морочить, чи що?

Шотландець дивився на неї, протираючи очі, та вочевидь не розумів, як замурзаний хлопчисько за єдину мить перетворився на рудоволосу дівчину. Оуен же так і не поворухнувся — стояв, ніби легендарна Лотова дружина, перетворена на соляний стовп.

Раптово Еріка відчула, що їй страшенно смішно. І якщо вона зараз не розсміється, то просто лопне. Незважаючи на серйозність моменту, вона пирснула в кулака, а за мить уже заходилася голосним реготом.

— Чого смієшся? — розсердився Дік. — Слухай-но, ти могла загинути, дурне дівчисько! Як тобі тільки на думку спало таке? Агов, годі, чуєш?!

Він упритул наблизився до неї, ніби все-таки не полишив наміру дати їй прочухана, та Еріка й далі заливалася реготом. Забагато потрясінь було цього дня, і в неї почалася справжня істерика. Бідолашна не могла зупинитися, сміялася та сміялася, аж поки знесилено опустилась на землю. Поступово сміх почав переходити в судомне схлипування.

— Ну-ну, заспокойся, — стурбований шотландець незграбно примостився поруч і обійняв її. — Все вже позаду… Заспокойся…

Дік обережно накинув на неї свій плед — Еріку страшенно трусило. Зляканий, він пригорнув її до себе, міцно обійняв, і вона інстинктивно припала до нього в пошуках захисту. Та що ж це діялося, врешті-решт? Вицокуючи зубами, не кліпаючи, вона дивилася в одну точку. Хоч би в дівчиська не сталося чого з головою… Дік знав, що треба терміново щось почати, інакше буде зле — у нього на очах на полі бою молодий хлопчина збожеволів, не зніс жахливого видовища. А тут все-таки дівчисько…

Лицар схопив її за плечі, вже легенько потрусив, щоб привести до тями.

— Слухай-но, годі вже сміятися! — брутально сказав він. — Інакше знову доведеться взяти тебе за шкабарки, а мені це вже остогидло. На додачу вже смеркає, і не хотілося б панькатися з тобою до півночі. Якщо, звичайно, леді не заперечує… — він досить мерзенно посміхнувся. — Тоді інша річ.

Він легко провів руками по тремтячих плечах дівчини. Його слова справили саме ту дію, на яку він і розраховував. Погляд її знову став осмисленим, вона миттю замовкла, тільки голосно гикнула.

— Та як ти смієш! — обурилася Еріка. — Мужлан! Гик! Забери від мене свої руки негайно, чуєш? За кого ти мене маєш?!

Вона затисла рота, щоб знову не гикнути. Прокляття!

— Ось так уже краще. Здається, міледі отямилася, — Дік лукаво підморгнув їй. — Пробач, що довелося так із тобою повестися…

Шотландець повільно забрав руку з її плеча і м'яко посміхнувся, дивлячись у вічі. На мить Еріку опанувало божевільне бажання знову відчути ці дужі руки на своїх плечах,