Налія Шепель - Щоденник Яти Ольше. Том 1, Налія Шепель

було не зовсім зручно, оскільки за календарем була весна, а сніг та морози навіть не чули про це. Змерзнути встигли всі зокрема самого магістра Дафстіна. Чоловік був без верхнього одягу й навіть розстебнув пару ґудзиків на сорочці.

- Отже, я хочу, щоб ви по черзі застосували ті заклинання, що викликають елементи, які ми вивчали на попередньому уроці. Хто буде першим? - але охочих не було. - Ті, хто продемонструє свої здібності, можуть зайти всередину грітися.

Це надало сміливості.

- Я, - зголосився високий хлопець, з яким в мене перетиналися уроки по трансформації та ВННтН. Його від людей відрізняли лише одне, світла райдужка майже на все очне яблуко.

- Ваше ім’я.

- Нікол Агін.

- У вас є три хвилини. Можете починати, - дав дозвіл викладач, попередньо зробивши помітку в списку який тримав в руках.

Хлопець вийшов до центру і почав виконувати завдання. Спочатку йому вдалося викликати вогонь. Трохи пізніше вітер. Але як не намагався, решта елементів мовчали.

- Досить, - зупинив спроби студента магістр, - можете бути вільні. Хто наступний?

- Сандір Фоке, - вистрибнув до центру ельф-блондин.

Я його одразу пригадала. Йому вдалося приварити ложку до дна котла на уроці зіллєваріння.

А далі щоб уникнути гармидер, всі вишикувалися в чергу.

Емір Ролок. Брін Гріт. Гала Ірфон. Юлінар Вуджи. Орга Телл.

Називали свої імена однокласники, а я намагалася їх всіх запам’ятати.

- Ята Ольше, - нарешті дійшла й моя черга вийти до кола.

Отже, для початку потрібно розслабтеся та прислухатись до своїх відчуттів, а вже потім кликати стихії. Для початку потрібен вогонь. Я вже вміла його викликати дякуючи Террі. Але щось явно пішло не так, бо всі розмови різко вщухали.

Й не дивно.

Полум'я танцювала навколо мене. Краплі води з розплавленого снігу висіли, наче намистини. Із землі пробилися паростки. Вітер кружляв навколо підіймаючи невеличку хуртовину. А ще маленькі блискавки іноді спалахували, то тут, то там.

- Достатньо! - наказав магістр, розвіявши заклинання. - Можете йти, зігрітися.

- Дякую, - відповіла я, та хутко поспішила до школи.

***

На “Артефакториці” ми продовжували розбиратися з заклинаннями, та деякі моменти мені були не зрозуміли й вимагали додаткових пояснень. Але, на жаль, магістр Шиппер навіть не натякнув на факультативи. А я б залюбки на них записалася, чимось пожертвував.

06.03.157р.

Маг-Рівік

Через сильний снігопад я ледь не запізнилася на першу лекцію з “Метіомагії” але, як виявилося, даремно хвилювалась. Вчителя ще не було. Тож тепер позіхаючи, я підтримувала стіну біля кабінету в компанії таких саме сонних студентів. П’яти першокурсників та чотирнадцяти другокурсників. Й було не зрозуміло, чи то вони прикріплені до нас, щоб заповнити групу, чи ми до них, що більш вірогідно. А ще в голові свербіла думка: як маг, який навчає як контролювати погоду, не зміг розігнати снігову хуртовину?

- Вибачте за затримку. Ви самі бачите, яка за вікном погода, - запускаючи нас в кабінет, перепросив ельф, при цьому якось дивно посміхаючись. - Мене звати Фолвет Брінг. І випереджаючи ваші можливі запитання, відповідь дам негайно: іноді вам не слід заважати природним явищам, навіть якщо вони створюють перешкоди. Тому ми пишемо тему сьогоднішньої лекції: "Побічні ефекти магічного втручання в погоду".

***

Біля кабінету “ВННтН” мене очікував схвильований натовп першокурсників. Їх всіх цікавило де я навчилася одразу володіти всіма стихіями. Адже зазвичай самостійно прокидається одна стихія, дуже рідко коли дві. Третьою та четвертою вдається опанувати лише після довгих тренувань. А відповіді, яка б їх задовольнила в мене не було, бо виходило що ті сили, якими володіла, я отримала від Головно, що підтверджує зв’язок із жерцями. А це не дуже добре для магічного середовища. Й брехати не хотілось. Того скориставшись тим, що лише Філл поки знав про моє чужосвітне походження, відповідала про “вроджений дар”. В цьому була велика частка правди, адже перед тим як потрапити в цей світ я перенародилася.

***

Після навчального дня ми з Філлом засіли в бібліотеці виконувати домашню роботу. Й хоча завтра був день самостійного навчання та бібліотека працювала для учнів, разом з нею працювала і я, але в іншому місті. Мене на початку здивувало, що в цьому світі також є вихідні, бо якось не дуже вони вписувались в середньовіччя. Та згодом я з’ясувала, що це поняття притаманне лише магічним містам.

- Гей, ти! – окликнули не дуже голосно, але для тиші бібліотеки, достатньо щоб почув кожен. – Я до тебе звертаюсь.

Від читання довелося відірватися та підняти голову, щоб дізнатися, хто в нас тут такий не вихований. Переді мною стояла чорнява дівчина, в компанії з подругою, з перекошеним від огиди обличчям.

- Це ти в нас така цяця, про яку всі говорять?

- Що? – лише й змогла сказати у відповідь, бо зовсім не розуміла про що йдеться. Філл, що сидів навпроти також мав розгублений вигляд.

- Дурною не прикидайся. Це ти в нас така обдарована?

- Здається, Корнелі, вона й не прикидається. Поглянь на ці пусті очі, - втрутилась друга дівчина-білявка, – Поставлю питання по іншому? Ти та першокурсниця, що викликала з першого разу всі стихії?

- А вам що до цього? – я ледь втримувалась, бо від обох дівчат віяло зневагою та заздрістю. Мабуть, потрібно все ж придбати захисний амулет.

- Відповідай на питання, - не помічаючи моєї люті, продовжила брюнетка.

- Навіть не збираюсь. Того прошу по доброму відійти й не заважати нам.

- По доброму? Ти?

- І я, - встряв в перепалку Філл.

- Такий великий і страшний…

- Що вам на справді потрібно? – перебила я білявку. – Бійка? Легко. Тільки давай, вийдемо на вулицю.

Вставши зі стола я дивилась на дівок з гори до низу.

- Ти про це ще пожалкуєш, - зашипіла чорнявка, та підхопивши подружку пішла геть з бібліотеки.

- Й що це було? – запитала я у Філла, коли ми залишились на одинці.

- Здається в тебе з’явилися вороги.

- Я б так не сказала, - втрутилась незнайома люшитка. – Це кімнатні хом’яки однієї дуже не приємної особи. Можу навіть джуб поставити, що то вона їх на тебе нацькувала.

- Як же звати цю особу?

- Айша Батарлі. Вступила до школи восени. Хоча вступила, голосно сказано. Її виперли з дому, щоб навчилася спілкуватися з розумними. Але поки позитивного результату немає. Мене