Олександр Гребьонкін - Прожити чуже життя, Олександр Гребьонкін
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли вони повернулися до кімнати, Старицький дістав із схованки пояс із золотом і віддав його Ладнову.
Той зважив його на руці, промовив "небагато" і кинув на стілець.
- Ось, як додаткова компенсація, - сказав Ладнов, дістаючи щось із кишені шинелі.
– Що це?
- Квиток до Новосибірська. А ось це – дозвіл на купівлю квитка та на виїзд. Нехай завжди буде з вами.
- Але, навіщо мені до Новосибірська? – здивовано спитав Михайло.
- Я викликав туди вашого батька та матір. Щоправда побачення буде недовгим, часу між поїздами не так багато. Але все-таки… Легенду вам придумаємо. Виїзд наступного понеділка, так що зберіться. У школі дадуть відпустку... Час у дорозі становить близько дванадцяти годин.
Приголомшений Михайло не міг повірити!
- Просто навіть не знаю як вам і дякувати! Але за що така увага до мене?
Ладнов мовчки одягнув шинель, застебнувся, узяв у руку кашкет.
- Дуже дякую вам за сестру.
І міцно потиснув руку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прожити чуже життя, Олександр Гребьонкін», після закриття браузера.
