Вікторія Ван - Мелодія серця, Вікторія Ван

— Тоді ходімо, — сказав Чонгук, повертаючись у бік річки, де вже почали збиратися інші учасники ритуалу.

Юн зробила крок уперед, відчуваючи, як світ починає змикатися навколо неї. Вони йшли в тиші, слухаючи лише свої власні кроки і шурхіт лісу. Кожен крок був важким, мовби земля під їхніми ногами ставала все більш непевною. Але страх не зупиняв їх – він лише загартовував їхню рішучість.

Коли вони дісталися до місця, де річка повільно текла через лісову галявину, там уже стояв Лі Сан. Його темний силует вирізнявся на фоні сутінкового неба, а очі блищали, як дві зорі, що світяться в тіні. Він зустрів їх своїм пронизливим поглядом, мовби бачив усі їхні думки і таємниці, і це відчуття додавало тривоги.

— Ви готові? — запитав Лі Сан, його голос був тихим, але в ньому чулася сила.

— Так, — відповіла Юн, зробивши крок уперед.

Лі Сан кивнув, жестом показавши їм місця, де вони мали стояти під час ритуалу. Кожен став на своє місце, відчуваючи, як повітря навколо них починає тріпотіти від напруженого очікування. Річка, яка текла повз, здавалася невпинним нагадуванням про час, що безперервно минає.

Юн глибоко вдихнула, закриваючи очі, щоб зосередитися. Вона відчувала магію, що прокидалася в ній, як тінь, яка повільно виходить із глибини її душі. Вона завжди була тут, але тепер вона була більш інтенсивною, більш вимогливою. Юн знала, що від неї вимагається повна віддача. І вона готова була це зробити.
— Пам'ятайте, — сказав Лі Сан, розкладаючи перед ними древні символи, — це не лише магія, це ваша сила, ваша воля. Якщо ви не повірите в себе, ритуал не спрацює.

Ці слова відгукнулися в серці Юн, змушуючи її зібрати всі свої почуття, страхи, надії в один вузол рішучості. Вона подивилася на Техьона і Чонгука, які стояли поруч, і зрозуміла, що разом вони подолають усе. Вона більше не самотня в цій боротьбі.

Лі Сан підняв руки, і навколо них почало формуватися магічне коло, мерехтячи в повітрі, як відблиски світла на воді.

Victoria, [07.10.2024 20:46]
Магічне коло продовжувало мерехтіти, охоплюючи простір навколо Юн, Техьона і Чонгука. Сили, що пробуджувалися з кожним рухом Лі Сана, здавалося, заполоняли весь ліс. Повітря стало густішим, а земля під ногами ледь відчутно тремтіла, віддаючи відлуння магії, яка пробивалася на поверхню.

Юн відчувала, як енергія пульсує через неї, тягнучи її глибше в безодню її власних сил. Цього разу вона не боялася — у її серці вже не було місця для сумнівів. Вона глибоко вдихнула і дозволила магії з’єднатися з нею повністю. Її руки загорілися тьмяним світлом, яке поступово стало яскравішим, а її внутрішня сила пробуджувалася на повну. Юн зрозуміла, що цей ритуал — це не лише виклик для неї, але й шанс віднайти свою істинну силу, те, що жило в її душі з самого початку.

Лі Сан промовляв стародавні слова, які злилися в одну могутню мелодію, що змушувала все довкола дрижати від напруги. Кожне слово наче підсилювало вібрації магії, що охоплювали коло, і поступово простір навколо них почав змінюватися. Краєвид лісу зник у густому тумані, а потім навколо них з’явився новий світ — темний і таємничий, наче поза межами реальності. Небо було затягнуте хмарами, і єдине світло йшло від їхньої магії.

Техьон, який стояв поруч із Юн, стискав її руку ще міцніше, відчуваючи силу, яка наповнювала їх обох. Він знав, що це вирішальний момент, коли вже неможливо повернутися назад. Їхні долі були переплетені, і він готовий був пройти цей шлях до кінця разом із нею.

— Ми зробимо це, — тихо промовив він, дивлячись їй у вічі. Його погляд був сповнений рішучості й теплоти.

Юн кивнула, поглянувши йому у відповідь. Вона відчувала, що в цю мить між ними існувала невидима нитка, яка з’єднувала їх серця і долі. Вона знала, що поруч із ним їй під силу здолати будь-яку перешкоду.

Тим часом Чонгук також заглиблювався у власну магію. Він не промовив ні слова, але його концентрація була такою ж сильною, як і у Лі Сана. Його тіло випромінювало потужну силу, а очі блищали від напруги, зосереджені на тому, що відбувалося навколо.

— Ми на порозі того, що змінить усе, — сказав Лі Сан, зупинившись і звернувшись до них. — Але ви повинні бути готові до того, що відбудеться далі. Якщо хоч на мить послабите свою волю, магія вийде з-під контролю.

Його слова були серйозними, але Юн вже відчувала цю відповідальність. Вона знала, що цей ритуал — їхній останній шанс. Вони стояли на межі між життям і смертю, світлом і тінню.

Раптом з-за хмар спалахнуло яскраве світло. Воно прорізало темряву і залило всю галявину сліпучим блиском. Це було сигналом — час настав. Лі Сан простягнув руки вперед, і їхнє коло засяяло ще сильніше. Магія, яку вони накопичували протягом ритуалу, нарешті почала діяти.

Юн відчула, як її тіло занурюється у вихор енергії. Це було водночас страшно і неймовірно потужно. Її магія співала, переплітаючись із силами Техьона і Чонгука, а Лі Сан керував цим процесом. Їхній ритуал був готовий відкрити правду, яка ховалася у темряві стільки років.

Але в цей момент Юн раптово відчула щось дивне — холодний, майже чужий подих на своїй шкірі. Її очі розширилися, коли вона усвідомила, що за їхніми спинами, в глибині туману, хтось стоїть.

— Що це? — прошепотіла вона, обертаючись.

Техьон і Чонгук також повернулися, а Лі Сан лише нахмурився, зосередивши погляд на тіні, яка почала наближатися. З темряви з’явився незнайомий силует — висока постать, схована під важким каптуром. Його обличчя було приховане, але від нього йшла енергія, така ж давня і могутня, як магія, яку вони самі щойно викликали.

— Це не частина ритуалу... — тихо сказав Лі Сан, його голос потемнів від тривоги.

Юн відчула, як її серце починає шалено битися. Вона не знала, хто це, але її внутрішній інстинкт кричав про небезпеку. Техьон інстинктивно став між нею і незнайомцем, його погляд став твердим і пильним.

— Хто ти? — гучно запитав Чонгук, виходячи на крок уперед.