Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

 

Лелет, мабуть, завжди був на зв’язку. Він був першим, кого я побачив, коли вийшов з нашої ладьї, тобто коника. Я промовив, не стільки для Лелета, скільки для Лариси:

Вітаю тобі, Страже!

Відьма настільки опанувала себе, що, мабуть, її вже ничім  не проймеш. 

Будь здоровий, Мольфаре! Що треба робити?

Я вказав на Ларису.

Це відьма, на яку чекав Берендей. Вона погодилася допомогти у нашої справі. Сподіваюся, що все буде добре. Зараз вона буде керувати. 

Потім звернувся до відьми.

Лариса! Лісові готові допомогати. Вказуй, що треба робити. Периметр треба зруйнувати. Я ж пішов у центр.

За повідомленням Джерела, Морок дійсно річ звичайна. Треба передати образ клієнту. Так, він буде нерізким, млявим, але Свідоме здатне “домалювавити” побачене. Необхідний поштовх: якісь знаки, чи прикмети, які для Штепи будуть переконливими. Сподіваюсь, що золота зірка та фіолетовий колір смужок на погонах відіграють відповідну роль.  Чорна “Волга” допомогла б добре, на жаль, я ще не настільки гарне опанував цій засіб впливу. Зірок могло б бути й більше, але “що занадто, то не здраво”. Навряд чи він бачив багато старший офіцерів. Не треба перегинати палку.

Пройшов крізь КПП та з сердитим виразом обличчя пішов до будівлі у центрі “Кола”. Як ще повинен вести себе керівник, якого не зустрічають на периметрі? КДБшники, безумовно, не стройові офіцери, але комфорт полюбляли. На той час, ще існувало СРСР, військові розмовляли російською, тем паче керівництво. Сподіваюсь, мій суржик його не злякає. 

Зайшов у приміщення. На вході нікого не було, але тут повинен бути піст охорони! Я прокричав командним голосом, з ним у мене все нормально:

Що за неподобство! Черговий, де особовий склад? Я тут. Кто меня зовет? Зараз я покажу: хто. Зовсім тут, на курорті распустились. Доложить по формі!

У комнаті, за столом, який нагадував пульт керування, сидів, ні, побачив мене, стояв по стійці “Струнко”, чоловік невеликого зросту у польової формі з погонамі старшого лейтенанта. У мене форма була звичайна.

Старший лейтенант Штепа, виполняю боєвоє дежурство на объекте “Клуг”. Вільно старшой. Де особовий склад? Я один, товарищ майор. Один виконуєш роботу всього гарнизону? Так точно.

Потрібна була пауза. Намагався створити власне обличчя здивованим. Можна перейти на більш батьківський тон.

Синку, як таке трапилось? Розповідай. Я сам не знаю. Всі кудись поїхали.  Як давно? Много лет назад. Не могу сказать точнее, бо календаря нет.  Продовжуй. Я остался один. А оборудование же работает! Я, в меру сил, виполнял его обслуживание. В последнее влемя вообще стало не в моготу. Мене кажется, що ЕВМ у большому залі уже некуда записувати інформацію. По экстленной связи несколько раз посилав рапорти, но ответу не було. 

Літеру “Р” він вимовляє погано, а після приголосних, зовсім не виходе. При розмові Штепа постійно морщився. Поклик його дістає все сильніше.

Чому не прибув за викликом? Я не получал никакого визова. 

Промовив Штепа та скривився. Поклик дає себе знати.

Повторюю. Чому не являєтесь по визову? Я не получал никакого визова. Ви не проходили инструктаж? Ми ж четко поясняли. Наверное, нет. Меня на стлойке ударило, потом лежал без сознания, а потим мене никто не помичал.   Як тут служба поставлена? Трибунал по вам плачет. Не по тебе, синку, бачу, що тут не твоя провина. Ти морщився, тобто наказ чуєш, але не виполняєш. Цей канал связи тебе невідомий.  Ето пликаз?  Я думал плосто голова болит. Наказ, та, якщо враховувати, що мене до тебе направили, його вже давно посилають.  С осені. Тебе до награди теба представляти, а я досліджую невиконання наказу. Твоєї провини поки не бачу, але … службове розслідування покаже … Що мене потрібно робити до приїзду смени? Ни чого. Цей тумблер постоянно вибіваєт. Не можу, навіть, у казарму пійті. Добре, можешь идти.  Як? Поклик тобі приведе. Зачекай. Ета канцелярія. Поки зрозуміють. “Смирно!”

Я віддав команду та сам встав по стойке “Струнко”. Штепа встав ще швидше. Військова виправка. Кілька років пройшло, але він її не загубив.

Старший лейтенант Штепа! За безукоризненное виконання бойового завдання та проявленну при цьому доблесть і наполегливість обявляю вам благодарность!  Служу Советскому Союзу!

Я, навіть, забув, як це звучить. Держава трималася на таких, як Штепа. На жаль, вона їх не й поцінюввала.

Чем могу. По поверненні подам рапорт. Все. Йді вже! Спасибо, товарищ майор!

Черговий посміхнувся. Яке гарне обличчя він має! Штепа почав танути та, мов би струменить у вверх. Кілька секунд й він зник. Вийшло! Лейтенант покинув цей світ з почуттям виконаного боргу перед Державою. Він побачив, що його роботу оцінюють. Це миттєвості щастя, але він на них заслуговує.

 

Зникнення Штепи відбулося своєчасно. Лампочки почали мигати. Щось трапилось. Сподіваюсь, що мої помічники розірвали периметр. Моя черга. Вимкнув головний тумблер, на який вказував лейтенант. Подумав, вимкнув будь-яки, що бачив. Ілюмінація зникла. 

Навка я все зробив. Як там у вас? Також ... Ой, лишенько! Живенький, не виходь, будь ласка, тут таке …!