Марк Хаддон - Загадковий нічний інцидент із собакою, Марк Хаддон

Вчора ввечері я продивлялася старі фотографії і через це зажурилася. Потім я знайшла фотографію, де ти граєшся з потягом який ми тобі купили на Різдво кілька років тому. І мені стало радісно бо тоді ми дійсно добре проводили час.

Ти пам’ятаєш як цілий день з ним грався й відмовився лягати спати ввечері, бо хотів гратися ним далі. А пам’ятаєш як ми розповіли тобі про розклад потягів і ти склав собі розклад, у тебе був годинник і ти керував потягами за графіком. А ще в тебе був маленький дерев’яний вокзал і ми тобі показали як люди які хочуть сісти на потяг, ідуть на вокзал, купляють квитки і потім сідають на потяг? А тоді ми дістали карту й показали тобі маленькі лінії які були залізничними коліями що з’єднували всі вокзали. І ти цілими тижнями грався з ними, а ми купили тобі ще потягів, і ти вивчив куди всі вони їдуть.

Я люблю про це згадувати.

А зараз мені треба йти. Вже половина четвертої дня. Я знаю що тобі завжди подобається знати точний час. А мені треба йти до Ко-опу й купити Роджеру трохи шинки до чаю. Я кину цей лист у поштову скриню дорогою до магазину.

Люблю тебе,

Твоя Мама

Цьом-цьом-цьом!

Тоді я розкрив іще один конверт. Усередині був лист, і ось що в ньому було написано:

Лозанн-роуд, 312, кв. 1

Лондон N8 5BV

0208 756 4321

Любий Крістофере,

Я вже казала що хочу пояснити тобі чому поїхала, коли знайдеться достатньо часу зробити це як належне. Зараз у мене багато часу. Тому я сиджу на дивані з цим листом, слухаю радіо і тепер буду намагатися все пояснити.

Я була тобі не дуже хорошою мамою, Крістофере. Може якби все було інакше, може якби ти був інакшим, то в мене виходило б краще. Але так уже все склалося.

Я не така як твій тато. Твій тато на багато терплячіший. Він просто з усім мириться, а якщо його щось засмучує то він цього не показує. Але я не така й нічого не можу з цим поробити.

Пам’ятаєш як ми колись поїхали в місто за покупками? І ми зайшли в Бенталс і там було дуже багато народу, а нам треба було купити бабусі подарунок на Різдво? І ти перелякався через всіх отих людей у магазині. А тоді саме був Різдвяний розпродаж і всі приїхали в місто. І я говорила з містером Лендом який працює у відділі кухонних товарів і ми з ним разом ходили в школу. А ти скоцюрбився на підлозі, затулив руками вуха й усім заважав.

Тож я розсердилася, бо мені теж не подобається робити покупки на Різдво, і я сказала тобі припинити вередувати й спробувала підняти тебе та зсунути з місця. Але ти став кричати й скинув з полички всі міксери і вони побилися. І всі люди озирнулися подивитися що відбувається. Містер Ленд був дуже чемний, але на підлозі валялися коробки й розбиті миски і всі на нас дивилися, а ти обмочився і я так розсердилася що мені хотілося вивести тебе з магазину, але ти не дозволяв себе торкатися й лежав на підлозі, кричав, бив руками й ногами по підлозі а потім прийшов мениджер і спитав у чому проблема, і я вже замалим не божеволіла і мені треба було заплатити за два розбиті міксери, і нам просто довелося чекати поки ти припиниш кричати. А тоді мені довелося йти з тобою додому пішки і ми йшли багато годин, бо я знала що ти нізащо не сядеш в автобус.

І я пам’ятаю що того вечора я плакала і плакала і плакала, і спочатку твій тато мене підтримав, приготував тобі вечерю, вклав тебе спати й сказав що таке буває і що все буде добре. Але я сказала що більше не можу цього терпіти і зрештою він розсердився й сказав мені що я кажу дурниці й що мені треба взяти себе в руки, а тоді я вдарила його і це було неправильно але я була така засмучена.

У нас було багато таких сварок. Бо мені часто здавалося, що я більше не витримаю. Твій тато дуже терплячий, а я ні, я серджуся хоча роблю це ненавмисне. І зрештою ми припинили одне з одним розмовляти, бо знали що розмови як завжди закінчиться сваркою і що вони нікуди нас не приведуть. І мені було дуже самотньо.

І саме тоді я почала проводити багато часу з Роджером. Тобто ми завжди проводили багато часу з Роджером і Ейлін. Але я почала зустрічатися з Роджером сам на сам, бо тоді я могла з ним говорити. Він був єдиною людиною з якою я могла нормально поговорити. І коли я була з ним, то не почувалася самотньою.

Я знаю що ти можеш цього всього не зрозуміти, але я просто хотіла спробувати пояснити щоб ти знав. І навіть якщо зараз ти не зрозумієш, то ти можеш зберегти цього листа й перечитати пізніше і може тоді ти зрозумієш. Роджер сказав мені що вони з Ейлін більше не кохають одне одного, і що вони не кохають одне одного вже дуже давно. А це означало що він також почувався самотнім. Тому в нас було багато спільного. А потім ми зрозуміли що закохалися одне в одного. І він запропонував щоби я покинула твого тата і ми жили би разом в іншому будинку. Але я сказала що не можу покинути тебе, і він через це засмутився, але зрозумів що ти для мене дуже важливий.

А потім ми з тобою посварилися. Пам’ятаєш? Це сталося одного дня через твою вечерю. Я щось тобі приготувала, а ти не схотів їсти. А до того ти не їв уже кілька днів і виглядав таким худим. Ти став кричати, а я розсердилася й закинула їжу в інший бік кухні. І я знаю що мені не слід було цього робити. А ти схопив обробну дошку й кинув її, а вона попала мені в ногу й зламала мені пальці. Звісно потім треба було їхати в лікарню, і мені на ногу наклали гіпс.

А