Iрина Давидова - Шалений Бос, Iрина Давидова

Глава 14

Переконавшись, що гостям нічого не потрібно, я взяла в барі віскі та пішла в кімнату Суботіна. Натиснула на кнопку і, дочекавшись, коли він дозволить відкрити двері, увійшла всередину. А там... якась шобла танцює на його стегнах. Танцює! Стриптизерка. Та так злагоджено рухається, що мені хочеться схопити її за патли та... сильніше смикнути.

А цей пан розвалився на дивані, відкинув голову на спинку і від задоволення прикрив очі. Захотілося тріснути його. Та сильніше.

Ну ось питається, навіщо він це робить зі мною? Тільки ходив до мене тулився, а тут вже з цією.

Він що думає, я одна з них, чи що?

 - Щось ще, Денис Сергійович? - а хотілося звернутися зовсім по-іншому.

 - Ні, покличу, коли потрібна будеш.

Я зробила глибокий вдих і тут же видихнула. Відчуваю себе дівчинкою на побігеньках. Але чого, власне, я очікувала? Я обслуга - не більше.

Пішла до виходу і вже закриваючи двері вирішила подивитися на Бетмена ще раз... хоча який з нього Бетмен? Жовтопуз він, і то, я перебільшила.

Гримнула дверима і вирішила залишитися на балконі, якщо що, я лампочку побачу, якщо гостям з віпа щось знадобиться.

Внизу на танцмайданчику зібрався цілий натовп. Здається, вже і яблуку ніде впасти. Настільки багато народу. Цікаво, а тут завжди так багатолюдно або тільки в особливі дні? Треба буде у Макса запитати або в інших дівчат офіціанток. З ними куди приємніше спілкуватися, ніж з нашим босом.

 - О, Естель, я не заважатиму тобі? - з віпа вийшла Каріна.

Я тільки зараз помітила у неї невеликий животик. Але він дуже її прикрашав.

 - Ні, звичайно! Що Ви.

 - Не викай мені.

 - Домовилися.

 - Давно тут працюєш? - запитала вона, оглядаючи перший поверх.

- Перший день.

 - Ооо, та годі тобі? І відразу віп? Це що, Денис тебе поставив сюди?

 - Так.

Каріна ошелешено округлила очі та, підійшовши до поручнів, сперлася на них спиною.

 - Дивно. Адже люди різні можуть бути, як-то він не продумав це.

 - Перевіряє мене на міцність. Нічого, я впораюся, - посміхнулася їй, подивилася вниз на Макса.

Чого, блін? Він гей?

Я застигла буквально прикута руками до поручнів і несила відірвати погляд від хлопця що мені сподобався. Він тільки що цілував мужика. Що, блін, відбувається? Як я могла цього не помітити? Ні, я абсолютно нормально ставилася до геїв і не мала нічого проти. У кожного свої вподобання і смаки. Просто він мені сподобався, і я навіть думала, що, можливо, колись... але, здається, нічого і ніколи.

 - Естель, ти не знаєш, навіщо тут знаходишся? - почула у себе над вухом і здригнулася, коли плечей торкнулися чоловічі руки. - Хіба робота офіціантки полягає в тому, щоб розглядати чоловіків?

Я різко розвернулася і подивилася в його нахабні очі. Тільки Каріна стримує мене від чергового удару. Не стану бити при гостях.

 - Вибачте, Денис Сергійович, Ви маєте рацію, це ж не повій мацати, - промовила тихо, щоб почув тільки він, і вже голосніше додала: - Більше такого не повториться.

Благо двері в кімнату були відкриті, і я пройшла всередину, до свого робочого місця. Краще взагалі стояти не рухатися і ні з ким не розмовляти, ніж постійно вислуховувати шпильки й накази від Бетмена.

Каріна залишилася спілкуватися з похмурим босом, а Єгор подивився на мене здивованим поглядом.

 - Мені здається, чи мій друг до Вас підкочує?

 - Що? - від подиву відкрила рот.

 - Шипіт на вас, злим ходить. А ще коли ми з дружиною зайшли до кімнати, помітили його почервонілу щоку. Це Ви своєю долонею так приклалися?

Єгор посміхався, що не могло мене не радувати. Здається, друзі Дениса набагато краще за нього самого.

 - Ви, головне, не кажіть йому всього цього. А то він точно не погладить мене по голові.

Чоловік хмикнув і кинув погляд на дружину.

 - Ви, головне, тримайте його в їжакових рукавицях, можливо, тоді він швидше здасться.

 - Це Ви про що? - я знову насупилася, не розуміючи, що він має на увазі.

 - Адже він Вам теж подобається. Беріть все у свої руки, але, головне, якмога більше робіть йому нерви. Чоловіки від цього заводяться.

Я стояла вражена словами Єгора, але відповідати нічого не стала. У чомусь він мав рацію. Так, мені подобається бос, але його характер та звичаї точно не для мене. Хай он своїх дешевок обіймає, а я зароблю трохи більше грошей і змиюся звідси. Не дозволю йому користуватися собою. Занадто часто раніше зі мною так поступали. А якщо Денису я і подобаюся, то нехай включає мізки та завойовує. У житті чоловіка повинна бути або одна я єдина, або все, але без мене.

Решта робочого часу я раз у раз відчувала на собі пекучий погляд карих очей. Суботін сидів в компанії своїх друзів, але при будь-якому зручному випадку намагався до мене доторкнутися, особливо це стосувалося попи. А в решту часу пожирав мене очима. Благо хоч не ганяв без пуття, аби позлити мене або за щось провчити. Цей... може.

Я ще не забула ту дівчину, що танцювала на його стегнах.

Ох! Як згадую картину, так злість підіймається в душі, кров у венах закипає і з'являється дике бажання знову облити Дениса чимось липким. Наприклад, коктейльчиком. Але я стримувала себе, постійно нагадуючи, що такі справи робляться тільки наодинці. Ну нічого, у мене буде ще час.

Друзі посиділи в клубі години до одинадцятої. Каріна трохи потанцювала на балконі. Запрошувала мене, на що я тільки посміхалася і відмовлялася. Мені якраз залишилося тільки танцювати, щоб Денис і зовсім мене зжер. І так спокою мені не дає, а тут танці. Смішно.

Загалом, робоча зміна виявилася довгою та виснажливою. Клуб працював практично до чотирьох годин, і вже після того, як ми навели порядки, я буквально валилася з ніг. Але це скоріше з незвички. Головне, що після робочої зміни у мене буде цілих три вихідних! А бос цінує своїх співробітників.

Всі, крім охорони, розійшлися по домівках, а я вирішила умитися і почекати годинку, коли піде перший громадський транспорт.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍