Альфред Шклярський - Томек у країні кенгуру

Томек зрозумів, що трапилося щось непередбачене, якщо тигр перебуває в приміщенні тиру, а не там, де стояла його клітка! Лише тепер він помітив, що бамбукова клітка знаходиться в глибині приміщення, але що за диво?! Дверцята клітки були замкнені. Яким чином тигр вибрався з клітки? Томек хотів запитати Смугу, що це все означає, але не зміг вимовити жодного слова. Смуга помітив, що діється з Томеком, і знову застеріг його:

— Якщо він стрибне на тебе, стріляй! І відразу відскоч убік. Потім біжи до батька за порятунком; а зараз візьми себе в руки й дій спокійно…

Слово «порятунок» відразу протверезило Томека. До нього повернулося цілковите самовладання. Він поглянув на Смугу. Той був без зброї. Долоні Томека сильніше стисли штуцер.

Тигр нетерпляче здригнувся й став бити хвостом об підлогу. Його гарчання ставало щораз грізнішим і голоснішим.

«Це лише бляшанка, велика, дуже велика бляшанка», — переконував себе Томек, прагнучи цілком опанувати себе в цю драматичну хвилину.

Смуга притиснувся спиною до стінки й непомітно посувався в бік хлопця, безперервно заспокоюючи його тихим голосом. Він вирішив будь-що врятувати Томека. Як тільки Томек вистрілить, він стрибне між тигра й хлопця. Таким чином, йому вдасться бодай на коротку мить затримати розлюченого звіра й полегшити Томекові втечу.

Тигр, Мабуть, помітив маневр Смуги. Він подався назад, немовби хотів збільшити собі шлях для розгону, потім притиснувся до підлоги, декілька разів ударив об неї хвостом й зі скаженим гарчанням став напружувати м’язи для стрибка.

Навіть недосвідчений у таких справах Томек не мав жодного сумніву, що бестія готується до стрибка на Смугу. Перед обличчям смертельної небезпеки Томек раптом заспокоївся. Він уже знав, що треба робити. Блискавично звів штуцер. І як тільки мушка опинилась між очима звіра, що аж палали люттю, натиснув курок.

Постріл і гуркіт падіння на підлогу двох важких тіл злилися в один звук. Бо як тільки Томек вистрілив, безстрашний Смуга кинувся всім тілом на тигра. Тепер людина й звір, схопившись у смертельних обіймах, становили жахливе видовище. Декілька секунд вони з запаморочливою швидкістю качалися по підлозі, інколи бронзовий смугастий тулуб тигра притискав людину до підлоги, а інколи над ним з’являлась світла сорочка Смуги.

Томек автоматично перезарядив штуцер. Вистрілити вдруге він не міг, оскільки тигр і Смуга надто швидко переверталися. Томек дуже хотів допомогти Смузі, але якась непереборна сила скувала його руки й ноги. Широко відкритими очима Томек спостерігав за боротьбою не на життя, а на смерть, що розігралась перед ним.

Раптом клубок тіл, що качався на підлозі, знерухомів. Величезне тіло тигра, розпластане на Смузі, який обома руками стискав горло звіра біля самої пащі, тіпалось у конвульсіях. Розляглося ще одне хрипке гарчання, після чого тигр остаточно завмер. Смуга все ще лежав горілиць, притиснутий тілом мертвого тигра до підлоги, на якій навколо їхніх голів червоніли плями крові…

Томек не міг вимовити жодного слова. Його охопила якась дивна слабкість. Стінки каюти захиталися йому перед очима. Він знепритомнів.

Прийшовши до тями, побачив схиленого над собою Смугу, який сидів біля нього на підлозі й тримав на колінах його голову.

— Уже все гаразд, Томеку, — почув він голос звіролова. — Як ти себе почуваєш?

Томек глянув на величезний тулуб розпластаного на підлозі тигра, і… Його занудило. Тільки через деякий час він відчув себе трохи краще. Обличчя поступово стало набувати нормального виразу.

Вони сиділи, прихилившись до стінки. Смуга міцно обійняв Томека.

— Ніколи б не подумав, що ти так добре стріляєш, — промовив Смуга. — Хто навчив тебе так влучно стріляти?

— Боцман Новицький, — відповів Томек. — Саме тут ми влаштували собі тир.

— Я чув, що ти вчишся стріляти, але зовсім не чекав, що за такий короткий час станеш майстром у цій справі! Тато, певне, буде пишатися тобою!

— Я не зовсім у цьому впевнений, — відповів Томек. — Якби не ви, я помер би зі страху. Звідки тут узявся тигр і навіщо ви випустили його з клітки?

— Буря пошкодила ілюмінатор у приміщенні, де стояла клітка з тигром, і вода стала його заливати. Нам довелось винести звідти клітку.

— Це було тоді, коли боцман приходив уночі до батька?

— Так, я послав по нього, тому що самому мені важко було впоратися зі становищем.

— А боцман мені нічого не сказав, — обурився Томек. — Розповідав лише анекдоти про екватор і про китів.

— Мабуть, не хотів тебе лякати. Він же твій великий друг.

— Ну й що ж було потім?

— Ми помістили тигра в іншому приміщенні, а потім відремонтували ілюмінатор. Під час перенесення клітки хтось ненароком відсунув засув на дверцятах клітки, й тому сталася ця прикра подія. На світанку я вирішив перевірити, чи тигр уже заспокоївся. Увійшовши сюди, я переконався, що дверці клітки взяті на засув. Очевидно, засув засунувся автоматично від хитавиці. Тому я й попав у пастку. Я стояв уже біля клітки, коли раптом побачив, що тигр підкрадається до мене. Він був сильно збуджений і надзвичайно роздратований. Я намагався заспокоїти звіра словами, як це звичайно роблять дресирувальники. Одночасно я почав обережно задкувати, аж доки опинився в кутку, де ти мене й застав.

— Ви не боялися?! — спитав Томек, захоплено поглядаючи на звіролова.

— Боявся, Томеку. Пам’ятаєш, що я тобі розповідав про свою пригоду в Бенгалії? Відтоді я дуже не люблю тигрів. Він, мабуть, відчув це, тому що ставав усе лютішим. У цей момент ти вбіг до каюти, і я тоді злякався ще більше. Я був упевнений, що ми загинемо обидва. Але ти повівся дуже мужньо! Врятував і себе, і мене!

— Чому після пострілу ви кинулися на тигра?

— Я не знав, що ти так влучно стріляєш. Я боявся за тебе. Це виявилося зайвим: ти влучив бестії точно межи очі. Коли я кинувся до нього, тигр уже перебував в агонії.

— Отже, ви хотіли мене захистити! — прошепотів глибоко схвильований Томек.

— Правду кажучи, я