Ірина Заблоцька - Пастка для метелика, Ірина Заблоцька

​​​​​​​Глава 23

Після напруженої сцени в IT-відділі, коли обман Сяо Мей та Лінь Шао було викрито, Чжоу Фей ніжно взяв Лінь Вей за руки. Його погляд був сповнений співчуття та турботи.

"Ходімо звідси," – тихо промовив він. "Тобі потрібно відпочити."

Він повів її зі збентеженого офісу, минаючи здивованих колег. Замість того, щоб піти до її кімнати, він повів її до свого просторого кабінету на верхньому поверсі. Великі вікна відкривали чудовий вид на місто. Атмосфера тут була спокійною та захищеною.

Чжоу Фей запропонував їй сісти на зручний диван, а сам присів поруч. Він узяв її руки у свої, ніжно погладжуючи її долоні.

"Я знаю, це було жахливо," – промовив він, його голос був м'яким. "Але ти повинна знати, я вірю тобі. З першої миті я відчув, що ти не винна."

Лінь Вей відчула, як сльози знову підступають до її очей, але цього разу це були сльози полегшення та вдячності.

"Дякую, Фею," – прошепотіла вона. "Твоя віра… це дуже багато для мене значить."

"Більше ніхто не посміє тебе образити, Лінь Вей," – твердо сказав Чжоу Фей, його погляд став рішучим. "Я особисто подбаю про твою безпеку та спокій. Ти в моєму домі, і ніхто не заподіє тобі зла."

Він підняв її руку і ніжно поцілував її долоню. Лінь Вей відчула тепло, яке розливається по всьому тілу. Вона вперше відчула себе такою захищеною та потрібною.

"Хто… хто міг це все підлаштувати?" – запитала Лінь Вей, її голос все ще тремтів.

Чжоу Фей зітхнув. "Заздрість… та нерозділене кохання можуть штовхати людей на жахливі вчинки. Сяо Мей… вона завжди була поруч. Я ніколи не думав, що вона здатна на таке. А Лінь Шао… її ненависть до тебе була очевидною."

Він обережно обійняв Лінь Вей, пригорнувши її до себе. Вона відчула його силу та підтримку.

"Просто повір мені, Лінь Вей," – прошепотів він їй на вухо. "Я завжди буду на твоєму боці. Я не дозволю їм зруйнувати те, що між нами є."

Лінь Вей притулилася до нього, відчуваючи, як напруга поступово покидає її тіло. Вона вірила йому. Вона відчувала, як між ними зароджується щось справжнє, щось сильніше за інтриги та підступи.

Чжоу Фей відхилився і ніжно подивився їй в очі. Потім він обережно наблизився і поцілував її. Цей поцілунок був іншим, ніж попередній. У ньому відчувалася не лише ніжність, а й обіцянка захисту та вірності.

Тим часом у кабінеті пана Лі Сяо Мей та Лінь Шао з жахом усвідомлювали наслідки свого провалу. Їхні обличчя були спотворені люттю та розчаруванням.

"Усе зіпсовано!" – вигукнула Лінь Шао, б'ючи кулаком по столу. "Ця клята Лінь Вей знову виграла!"

"Я не розумію, як Фей так швидко все з'ясував," – розпачливо промовила Сяо Мей, її очі наповнилися сльозами злості. "Усе було так добре сплановано!"

Раптом до кабінету зайшла мачуха Лінь Вей, пані Ван. Вона дізналася про події в офісі від своїх інформаторів і прийшла, щоб дізнатися подробиці.

"Що тут сталося?" – суворо запитала вона, дивлячись на розлючених жінок.

Сяо Мей та Лінь Шао коротко розповіли їй про свій невдалий план та втручання Чжоу Фея. Пані Ван слухала мовчки, її обличчя ставало дедалі похмурішим.

"Ви дві нездари!" – нарешті вибухнула вона. "Ви мали просте завдання, а все зіпсували! Тепер Фей насторожі, і підступити до цієї дівки буде ще складніше."

Думки пані Ван. Ця Лінь Вей виявилася міцнішим горішком, ніж я думала. Але я не здамся. Мої плани щодо багатства Чжоу Фея не повинні зірватися через якусь сільську вискочку. Якщо ці двоє не змогли впоратися, доведеться діяти мені.

"Але ми ж намагалися!" – виправдовувалася Лінь Шао.

"Ваші спроби були дитячими і непродуманими," – відрізала пані Ван. "Тепер я візьму справу в свої руки. У мене є свої методи. Ми ще покажемо цій Лінь Вей, хто тут справжній господар."

Вона підійшла до вікна і задумливо подивилася на місто. У її голові вже народжувався новий, більш витончений та небезпечний план. Помста та жага багатства засліплювали її, і вона була готова на все, щоб досягти своєї мети.

Після напружених подій в офісі, тихий вечір удвох здавався Лінь Вей та Чжоу Фею особливо цінним. Вони сиділи в затишній вітальні, камін тихо потріскував, створюючи атмосферу тепла та спокою.

"Ти ніколи не розповідав про своє дитинство," – тихо промовила Лінь Вей, порушуючи затяжну тишу. Її погляд був спрямований на полум'я, але в голосі відчувалася цікавість та співчуття.

Чжоу Фей спочатку завагався, його обличчя на мить спохмурніло. Минуле було для нього болючою темою, яку він рідко зачіпав. Але довіра, яка виникла між ним та Лінь Вей, спонукала його відкритися.

"Моє дитинство… не було таким безхмарним, як могло здаватися ззовні," – почав він повільно. "Через мою слабкість… через хворобу, яка мучила мене стільки років… я часто відчував себе самотнім та ізольованим. Діти бувають жорстокими. Вони насміхалися, уникали мене. Навіть деякі родичі ставилися до мене зверхньо, вважаючи тягарем для сім'ї."

Він замовк, його погляд став далеким, ніби він знову переживав ті болючі моменти.

Лінь Вей обережно взяла його руку, її дотик був теплим та підтримуючим. "Мені шкода, Фею. Ніхто не заслуговує на таке ставлення."

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍