Соломія Даймонд - Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд

Коли ми повернулись додому, я вирішив показати Мії сузір’я. Я пам’ятав з якою цікавістю вона заглядала в мій телескоп.

Ми тихо зайшли в мою кімнату, щоб не розбудити батьків і попрямували на балкон. Свіже повітря вдарило мені в ніздрі. Я підняв очі догори й побачив красиве зоряне небо. Я був закоханий в ці магічні нічні світила. Вони вабили мене своєю красою і я щиро вірив в те, що найяскравіша зірка на цьому небі — це моя мама.

— Вони просто неймовірні, правда? —  запитав я, спираючись на залізні поручні. Мія підняла голову й підійшла ближче.

— Так. Дуже красиві.

— Коли мені самотньо, то я приходжу сюди й дивлюсь на зірки. Я можу сидіти за телескопом годинами. Одного разу я навіть заснув на балконі. Батько тоді так перелякався, коли не знайшов мене в кімнаті. Ти б бачила вираз його обличчя.

Я помітив, що Мія затремтіла від вітру. Я підійшов до неї ближче й накинув їй на плечі плед. Вона вдячно кивнула мені й ми разом присіли біля телескопа.

— Зараз я постараюсь знайти сузір’я Терезів. Це доволі складно, але я спробую. Знаєш легенду про це сузір’я?

— Ні.

— Греки вважали, що порядок і закон на землі встановлює Зевс, головний серед богів грецького пантеону. Тільки Зевс потребував допомоги, тому він вручив Феміді чарівні ваги, за допомогою яких вона могла зважувати добрі й погані вчинки людей. Результат визначав подальшу долю кожної окремо взятої людини. Через свою доброту, Феміда не карала людей за погані вчинки, вона тільки нагороджувала тих, хто робить добро. За таку великодушність Зевс вирішив увічнити пам’ять про богиню Феміду і помістив зображення її ваг на небо.

— Це так цікаво.  — Мія з захопленням слухала мене. Тоді я показав їй сузір’я. Її очі блищали так само, які й ці зірки. Я тонув в них, неначе в океані. — Які ще легенди ти знаєш?

— Я знаю їх дуже багато. — І це правда. Астрономією я захоплювався з дитинства. — Мені подобається історія про святого Лаврентія. В ніч на 10 серпня відбувається зорепад. Я кожного року сиджу тут і чекаю на це прекрасне явище. Загадую бажання і...  — я обернув голову в бік і помітив, що Мія вже заснула на моєму плечі.

Мої історії відправили її в царство Морфея. Я обережно підняв її на руки, відкрив ногою двері у свою кімнату й обережно поклав її на своє ліжко. Я повільно зняв з неї взуття та накрив ковдрою. Вона солодко усміхнулась мені. Надіюсь, що їй сниться щось хороше. Я переодягнувся в спортивки та майку й ліг поруч. Чомусь, мене дуже тішила думка про те, що Мія спить в моєму ліжку. Я дивився на те, як місячне сяйво освічує її лице й моє серце починало битися швидше. Я не витримав і нахилився до неї ближче. Мої пальці ринули в її шовковисте волосся. Я вдихнув її приємний запах і поцілував у скроню.

— Спи спокійно, діамантику. Я буду берегти твій сон.

Вона поворухнулась, але не розплющила очі. Я перевівся в лежаче положення й усміхнувся сам до себе. Що зі мною відбувається?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно