Валентин Ісаакович Річ - Мушкетери, Валентин Ісаакович Річ

РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Дивні боги

— Отже, повна поразка? — дивлячись Григорієві у вічі, спитав Матвій.

— Можна сказати інакше, — не опускаючи очей, сухо відповів мушкетер. — Тимчасові труднощі.

— А мені щастить! Та ще й як! Матвій схопився, підбіг до шафи і витяг звідти дві колби:

— Дивись!

Григорій узяв колби. Одна посудина була засипана дрібним жовтуватим піском. У другій лежав маленький самміліт, дуже схожий на пуп’янок чайної троянди.

— Різні речі! Чи не так?

— Нібито так, — згодився Тарасюк.

— А хімічний склад цього піску і цього самміліта абсолютно однаковий!

— Здорово! — сказав Григорій і трохи повеселішав. — Але, якщо говорити серйозно, то можливі два пояснення. Або самміліт виник із піску, або пісок — із самміліта!

— Можливо, все-таки перше припущення достовірніше? — спитав Матвій.

— Можливо, можливо… Інакше, мабуть, усі пляжі були б покриті саммілітами. Але коли з піску виник самміліт?

— Приблизно з мільйон років тому…

— “Приблизно”! — перекривив його Григорій. — Плюс-мінус скільки?

— Плюс-мінус мільйон, — бадьоро промовив Матвій.

— А точніше? Нам потрібна дата з точністю до п’ятисот, ну хоча б до тисячі років. Інакше ні про які аналогії з пам’ятками не може бути й мови.

— Попрацюємо — буде й точніше, — твердо сказав Матвій і очима показав на паперову стрічку, що висіла над столом.

На стрічці великими друкованими літерами було написано:

“Працюйте — і у вас вийде!”

— Лозунг прекрасний, — погодився Григорій. — Цілком і повністю підтримую. А поки ти будеш ворожити з приладом, пошукаю філологів. Для початку хай прочитають фрагменти з Мідного згортка. Може, не даремно пращури змайстрували таку дивовижну книгу!

Стенограма засідання Сектора фізичних методів дослідження доісторичних пам’яток, 26 квітня 196… року.

ТАРАСЮК. Сьогодні ми зібралися, щоб заслухати повідомлення старшого наукового співробітника Інституту східних мов Майї Степанівни Кремньової про перші результати дешифровки Мідного згортка. Скільки часу вам треба, Майє Степанівно?

КРЕМНЬОВА. Двадцять хвилин.

ТАРАСЮК. Прошу вас.

КРЕМНЬОВА. Дозвольте не зупинятися на історії відкриття Мідного згортка професором Гізе і на обставинах загибелі згортка. В наші руки потрапили фотокопії розрізнених фрагментів. На сьогодні пощастило визначити, що всі написи зроблено арамейською мовою у другому сторіччі до нашої ери. Пощастило також прочитати однісінький фрагмент єдиного тексту. Ось цей текст.

“І сказали предки: залиште нам ваш розум. І сказали боги: чужим розумом не проживеш. І сказали предки: залиште нам вашу силу. І сказали боги: ви скористаєтесь нею на зле. І сказали предки: що ви залишите нам? І сказали боги: найвищу висоту і найглибшу глибину, зірку опівночі, день, що дорівнює ночі, і священне число. І сказали предки: яке це число? І сказали боги…”

Кафедра давньосемітичних мов, що зробила переклад цього тексту, вважає його записом раніше невідомої дослідникам релігійної притчі.

Однак таке пояснення стверджують лише два моменти: по-перше, слово “боги”, по-друге, розум і сила, що ними ці боги володіють. Що ж до стосунків між дійовими групами, то вони зовсім не схожі на взаємини між людьми і богами.

Впадає у вічі вже те, що й сама форма розмови вказує на рівноправність обох груп. І боги і предки розмовляють як рівні з рівними. Але справа навіть не у формі, а в суті, в змісті діалогу.

Боги не тільки не нав’язують своєї волі предкам, але більше того, закликають їх жити своїм розумом: “Чужим розумом не проживеш”.

Порівняйте ці слова з класичною промовою Бога до людини. Я процитую слова, котрі Бог, згідно Біблії, каже Мойсею:

“Якщо ви будете слухатися гласу мого і додержуватись завіту мого, то будете в мене народом святим”.

Думка про “чужий розум” — це, по суті, глибоко безбожна, раціоналістична, антирелігійна, гуманістична думка. Одне слово, боги Мідного згортка — справжні безбожники. Вони сповнені вірою в людський розум. Але одночасно вони не вірять у добрі наміри людей — вони відмовляються дати предкам свою силу, побоюючись, що ті скористаються нею, щоб робити зло. Чи немає тут якогось протиріччя? На перший погляд, безумовно, є.

Нарешті, останні фрази діалогу, вже зовсім загадкові. Кожне слово — загадка. Що таке найвища висота? Найглибша глибина? Про яку зірку опівночі йдеться? Що за день, котрий дорівнює ночі? Яке священне число?

На всі ці питання немає відповіді, якщо вважати текст релігійним. Ні Біблія, ні інші пам’ятки Ближнього Сходу не містять ніяких паралелей і аналогій, що проливали б світло на загадки Мідного згортка.

Єдину легенду, котру, на мою думку, можна пов’язати з діалогом Мідного згортка, мені пощастило знайти у творі Іоанна Бейрутського “Історія філістимлян”, виданому в середині XVIII сторіччя в Генуї. Ось ця легенда:

“До філістимлян жили тут первісні племена велетів з високими грудьми і міцною шиєю. В зарозумілості своїй надумали вони штурмувати саме небо і за своє сміливе починання зазнали ганебної смерті. Із споруджених ними височин їх було скинуто в найглибшу глибину пекла, ще глибше, ніж дно морське з його мешканцями”.

Відомо, що у своєму творі Іоанн спирався не тільки на Біблію. Він використав історичні легенди