Міндзяк Андріана - Спадкоємиця легенд , Міндзяк Андріана

Мисливці відправились до коледжу, де навчалися Аурелія та Лео, готові до виконання своєї місії. Вони були впевнені в своєму плані: знайти Лео та знищити його. Вони рухалися швидко й ефективно, знаючи, що кожна хвилина може бути критичною. Вони мали чітке розуміння: ніщо не повинно зупинити їх.

Тим часом Аурелія знову зустрілася з Лео. Вона помітила, як він став більш замкнутим. Його погляд був іншим, не таким відкритим і теплим, як раніше. Можливо, вона не знала всієї правди, але відчувала, що щось змінюється.

Коли вона підійшла до нього, він виглядав трохи втомленим, але посміхнувся, побачивши її. Його очі, однак, були сповнені суму, ніби він намагався щось приховати. Аурелія не могла не помітити, як він уникає прямого контакту з її поглядом. Це насторожило її, але вона нічого не сказала.

— Як ти? — запитала вона, намагаючись зберегти спокій.

— Все добре, — відповів Лео, але його голос звучав не так переконливо, як зазвичай.

Аурелія спостерігала за ним, і цей момент тиші між ними здавався надто довгим. Вона не знала, що він приховує, але інтуїтивно відчувала, що йому не можна більше довіряти. Це було більше, ніж просто погані здогадки. Це було щось значно гірше.

Мисливці вже наближались до коледжу, продовжуючи спостерігати за Лео, поки він не покинув аудиторію. Вони чекали, як хижаки в лісі. Вони знали, що цей момент може стати доленосним.

Тим часом у класі, де вони всі перебували, хтось із студентів впустив інформацію про те, що Лео, можливо, демон. Ці чутки швидко поширювались, і незабаром усі почали обертати на нього погляди. Якби не ці непевні і тривожні чутки, може, Аурелія й не помітила б, як змінюється його поведінка.

Зрештою, Ліанна, одна з однокласниць, підсміюючись, сказала:

— Не здається вам, що цей хлопець... трохи дивний? Я чула, що він зовсім не з цього світу.

Аурелія, хоч і трохи здивувалась такій заяві, відчула, як її серце почало прискорено битися.
Відчуття небезпеки було близьким.

У цей момент Мисливці вирішили діяти. Вони швидко оточили заклад і почали підготовку до атаки. Їхня мета була чіткою — знищити демона. Вони не сумнівались у своєму завданні, навіть якщо це означало зіткнення з істотами, які були на боці Лео.

І ось, через кілька годин після того, як Аурелія і Лео завершили заняття, вони вже стояли поруч із виходом з університету, коли з боку темної алеї вийшли мисливці.

Аурелія, побачивши їх, миттєво здогадалася, що щось не так, і серце її заметушилось. Вона глянула на Лео, і побачила, як його обличчя змінилося. Він став іншою людиною — не таким, як завжди. На ньому був вираз, який вона не могла ніяк зрозуміти, це було схоже на холодний погляд хижака.

Мисливці зробили перший крок до них, і все навколо ніби завмерло. Вона зробила крок назад, бажаючи втекти, але не могла, бо Лео стояв перед нею, ніби захищаючи.

— Це не ваші справи, — сказала вона з напругою в голосі, дивлячись прямо на мисливців.

Мисливець, який був старшим серед них, подивився на неї з байдужістю, навіть презирством.

— Ти не розумієш, що ми тут робимо, дівчино. Цей хлопець — демон, і твоє добре серце не зупинить те, що повинно відбутися. Ми тут для того, щоб захистити вас усіх. Всі, хто має хоч краплю розуму, зрозуміють, що вбивство демона — це єдине правильне рішення, — сказав він холодно.

Лео дивився на нього, але його очі блищали гнівом і страхом. Він знав, що боротьба неминуча. І в цей момент, коли один з мисливців зробив крок уперед, Лео зібрався захистити себе — і це був початок.

Аурелія стояла перед мисливцями, її серце билося сильно, але вона не відводила погляду від їхніх холодних очей. Вона відчувала, як кожна клітина її тіла запалюється від рішучості. Вона не могла просто стояти і мовчати, бачачи, як дорогу їй людину, її друга, хочуть знищити без жодних доказів. І хоча страх стискав груди, вона більше не була тією дівчиною, що ховалася від проблем. Її біле плаття майоріло вітром, а розпущене волосся, немов святковий сяючий обруч, спадало на плечі. Вона була сильною, і тепер її сила полягала не тільки в тому, що вона вміла приховувати свою природу, а й у тому, що вона була готова боротися за правду.

— Ви так просто повірили якимось безпідставним чуткам і листу, чи не так? — сказала вона, дивлячись прямо в очі старшому мисливцеві, чия рука вже підготувалася до бою. Її голос був спокійним, але в ньому була сила, якої не було раніше. — Де ваші докази? Чому ви так швидко судите, не маючи жодних підтверджень? Хіба вам не здається, що щось тут не так?

Лео, стоячи поряд, хотів було підійти до неї і шепнути, щоб вона мовчала, але Аурелія не звертала на нього уваги. Її рішучість була твердою, як стіна. Він бачив, як її очі, які колись були сповнені сумнівів, тепер зійшлися у погляді справжньої сили.

— Ти не розумієш, чим ти граєшся, Ауреліє, — сказав Лео, намагаючись перервати її. — Ти не можеш змінити цього. Вони не відступлять. Я... я не хочу, щоб ти постраждала через мене.

Але вона не слухала його. Вона вже не могла мовчати.

— Я не боюся вас, — сказала вона, піднімаючи голову, щоб поглянути на мисливців. — Ви не маєте права вирішувати за інших, навіть якщо у вас є сили. Я бачу, що ви готові вбивати без запитань, але я не дозволю вам зробити це сьогодні.

Її слова звучали не як заклик до битви, а як визнання того, що вона більше не піддасться страху. В її погляді була рішучість, яку не можна було зламати.

Старший мисливець розсміявся з її слів, з сарказмом додав:

— Ти, очевидно, ще не розумієш, з ким маєш справу, дівчинко. Ми робимо це не для того, щоб вбивати безпідставно. Ми слідуємо за правдою. А правду ти не знаєш. Цей хлопець — демон, і ти не можеш захистити його від справедливості.

Аурелія не здавалася. Вона знала, що цей момент вирішальний. У її душі розцвіло нове розуміння того, ким вона була. Це був не просто захист друга. Це було викриття всього, що відбувалося навколо. І вона не могла дозволити цьому злу перемогти.

— Як ви можете знати, що він демон? Як ви можете бути впевнені, що ви правильно розумієте ситуацію? Я хочу побачити ваші докази. Якщо ви хочете вбивати заради своїх уявлень, ви повинні це довести.

Її слова, немов холодна буря, пронеслися крізь тишу, що огортала їх. Мисливці зупинилися. Вони почали сумніватися в своєму завданні, хоча і не могли відступити. Вони звикли діяти швидко, але Аурелія зупинила їх своїм поглядом, своїми словами.

Лео дивився на неї з розумінням і подивом. Вона не просто була з ним, вона була його підтримкою в цей критичний момент.

Мисливець, який стояв найближче до них, ще раз оцінив ситуацію і вигукнув:

— Ти сама цього хочеш? Ось твоя помилка! Якщо ти не хочеш, щоб він загинув, то відступи зараз же!

Але Аурелія залишалася непохитною.

— Я не відступлю, — відповіла вона, і в її голосі звучала впевненість, яка рідко з’являлася у звичайних людях. — Ви хочете боротися з кимось, кого не розумієте? Тоді вам краще бути готовими до того, що ви не зможете перемогти нас. Тому що це не просто про Лео. Це про те, щоб захистити наш світ від вашої ненависті.

З кожним словом вона ставала все сильнішою, і саме в цей момент її плаття розвівалося навколо неї, ніби воно вловлювало невидимі потоки енергії. Вона була не просто дівчиною, яка намагається захистити друга. Вона була світлом, готовим зіткнутися з темрявою.

Лео побачив, як Аурелія не відступає, як вона стоїть перед ними. Вона була немов його ангелом-охоронцем, але тепер вона також була сильною жінкою, здатною на великі вчинки.