Ірина Скрипник - Донька від Люцифера, Ірина Скрипник

Тому я і вирішив повернутися в Айрісвіль. Це було єдине місце, яке я міг вважати своїм домом. Лише там я відчував певний спокій. Айрісвіль став для мене прихистком, де я міг знайти себе і зрозуміти, що робити далі. 

Тож я продовжив йти туди. Шлях був довгим і виснажливим, але кожен крок наближав мене до місця, яке я тепер називав домом... 

За кілька днів Латерія прийшла до мене знову. Її поява була несподіваною і трохи тривожною. Я не очікував, що вона з'явиться так скоро.

——— Чому ти нічого не зробив? Невже я погано мотивувала тебе? — її голос був владним і вимогливим.

Я завмер на місці, намагаючись придумати хоч якесь виправдання. Та спершу, ніж я встиг щось вигадати, вона штовхнула мене на ліжко і сіла мені на живіт. Її рухи були швидкими і рішучими, і я відчув, як моє тіло почало відповідати на її дотики. Що ж, нехай... Такі маніпуляції мені подобаються. Це значно приємніше, ніж коли тобі дають ляпаса і в чомусь звинувачують.

Тож я притиснув Латерію до себе і почав цілувати її шию. Її шкіра була гарячою і м'якою. Я відчував, як вона відповідає на мої дотики з такою ж пристрастю. Колись вона зрозуміє, що я не збираюсь підкорюватися їй. Мабуть, розсердиться і дістане свою косу. Та спершу ми отримуємо максимум задоволень від наших зустрічей. Її дотики були ніжними і водночас вимогливими. Я відчував, як кожна хвилина з нею приносить нові відчуття. З нею я був готовий встановити новий рекорд. 

Підписуйтесь та додавайте книгу в бібліотеку, щоб не пропустити новий розділ "Заборонені почуття". Також буду вдячна за вашу вподобайку та коментар під цією книгою.

Завжди Ваша Ірина