Микола Остоу - Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть

class="p1">Викрививши нижню губу, тигр зловісно загарчав («А у тигрів є губи?» — майнула думка в Пайпер, заступивши обмірковування загальнішої проблеми) і з рота у нього потекла тоненька цівка слини («Цікаво — а у тигра рот чи паща?»). Він рухався з точністю добре змащеного механізму, а тулуб звіра був м’язистим і пружким.

Кепські справи.

Тигробіс напружився, приготувавшись до стрибка.

«Спокійно, котику, спокійно», — угамовувала тигра Пайпер, узявшись манити його пальцем.

Тигробіс роззявив пащу, вишкіривши блискучі білі ікла, потім загарчав і перелякано позадкував.

— Стули пащеку, — наказала Пайпер, — бо вигляд у тебе не з приємних.

Легкий помах п’ясті — і тигр зник.

— Сподіваюся, що всім сьогодні у нас сподобалося, — сказала Селеста, роздаючи відвідувачам у дорогу гостинці — шоколадне печиво, приготоване власноруч.

— А як же! — підтвердила Пайпер з ентузіазмом, наче й не було історії з тигром. — Для таких заходів у вас просто прекрасний будинок.

— І то правда, — зазначила Холлі — інша відвідувачка, що саме виходила з помешкання разом із Пайпер. Вона вела за руку кумедну рудоволосу дівчинку. — Тут все так добре продумано! А моя Мелані дуже любить малювати. — І на підтвердження своїх слів вона показала кілька вже висохлих акварельних малюнків, намальованих її донькою сьогодні. — Вона — моя маленька Моне, — пояснила Холлі. — Або, радше, Монетта.

— Яка гарненька у вас дівчинка! — посміхнулася Пайпер.

— Уся в батька, — зізналася Холлі, обіймаючи свою малу і притискаючи до ніг. — То як? Уже відомо, де відбудуться збори нашого клубу наступного тижня?

Річ у тім, що всі матері по черзі влаштовували такі збори у своїх домівках.

— Ой, а я й не знаю! Мабуть, іще не вирішили, — відповіла Пайпер. Їй не хотілося, щоб її вважали неввічливою через начебто небажання продовжувати розмову, але вона мала пильнувати Ваята поки вони не покинуть оселю. Тому, побоюючись ще якогось несподіваного вияву надприродних здібностей сина, Пайпер не могла належним чином сконцентруватися на розмові інших матерів.

— Знаєте, я б з радістю влаштувала засідання наступного тижня, — сказала Холлі, люб’язно посміхаючись до Пайпер, — але я б не хотіла лізти попереду когось у цій справі…

— Та що ви! Я не маю нічого проти! — аж надто швидко погодилася Пайпер. Вона зробила глибокий вдих, щоб заспокоїтися, а потім додала: — Якщо хочете влаштувати засідання «Мама і я» наступного тижня — то будь ласка. Я обома руками «за»! — І Пайпер емоційно змахнула вільною рукою, бо другою вона тримала Ваята.

— А ви точно впевнені? — спитала Холлі. — Бо нам би дуже хотілося завітати до вас. Я знаю це напевне. Бо всі матусі кажуть, що…

— Будь ласка, будьте ви хазяйкою наступного тижня! — майже вигукнула Пайпер. — Річ у тім, що ми… ми якраз робимо ремонт, тому наш будинок зараз не в найкращому стані. А взагалі-то я радо організую збори у себе вдома. Але іншим разом.

Для Фібі «особисті контакти» з дописувачами виявилися справою дещо важчою, аніж вона розраховувала. Ліворуч на столі біля чашки з кавою височіла ціла купа листів. Їх було так багато, що хоч дисертацію пиши. Праворуч насувалася ще одна гора, не нижча за ту, що біля чашки з кавою. То були роздруківки, і було їх так багато, що Фібі аж стало зле від думки про те, що їй доведеться усе це переглядати.

«Добре, що минулої ночі в будинку було тихо і мені вдалося виспатися, — подумала вона. — Як там йдеться у приказці: — І на тому спасибі?»

Кілька тренувань у підвалі Холівєлл Менор допомогли б їй дещо зняти стрес, але щось підказало їй, що зараз підвал — не найкраще місце для занять. Мабуть, згодом слід записатися у якусь групу здоров’я, або походити до фітнес-клубу.

«Але це якщо мені вдасться хоч коли-небудь покінчити з цими матеріалами і вибратися звідси».

Фібі пригладила своє коротке темне волосся і зітхнула. Суперечливі почуття сповнювали її.

Дякувати Богу, уже виконано частину роботи і виконано не даремне. Фібі приїхала до офісу майже вдосвіта, спантеличивши охоронця, і намагалася реабілітуватися за допомогою радісної посмішки, яка освітила її трохи заспане обличчя. Відтоді вона вже встигла переглянути приблизно чверть роздруківок. Головним чином це були повідомлення про химерні явища та події в Холівєлл Менор або неподалік.

«Добре, що ніхто ні про що не здогадується», — подумала Фібі і посміхнулася. Поблизу їхнього будинку відбувалося стільки химерного, тож було дивом те, що ні у кого ще не виникло жодних підозр.

«Саме завдяки таким відьмам, як ми, і таким добрим друзям, як Дарріл, ситуація поки що під контролем».

Ще раз глибоко зітхнувши, Фібі знову заходилася розглядати бібліотечні роздруківки.

4 серпня 1926 року

Представники влади були шоковані скупченням рідкісних сірих голубів на подвір'ї будинку в районі Бей Еріа… Повідомлялося, що вони з'явилися нізвідки, «як за помахом чарівної палички», хоча, як відомо, природне середовище цих птахів — на півночі тихоокеанського узбережжя.

28 жовтня 1939 року

Хоча за розрахунками наступне місячне затемнення мало відбутися аж 1955 року, минулої ночі приблизно о третій годині двадцять хвилин місяць повністю затулила якась імлиста хмара, тож неозброєним оком його не було видно. За словами одного місцевого мешканця, «саме це і провіщав колись Нострадамус» і «це затемнення мало означати кінець світу». Але місяць знову з'явився так само швидко, як і зник, і тепер метеорологи та астрономи ламають голови щодо причин цього дивовижного явища.

29 квітня 1967 року

Прокинувшись сьогодні вранці, жителі цього тихого і нічим не примітного району Бей Еріа з подивом побачили, що вся вулиця встелена сірим попелом. Наскільки відомо, протягом минулої ночі в околицях не спостерігалося пожежі або якогось диму, тому цілком закономірно виникає питання — а звідки, власне, цей попіл взявся?

Гортаючи роздруківки, Фібі не могла втримати посмішки. Відтоді, як був збудований Холівелл Менор, біля нього регулярно спостерігалися якісь химерні явища. Читати про них газетні замітки було все одно, що читати історію своїх предків-чаклунів. Фібі прекрасно знала, що за кожним з цих «непояснюваних випадків» стояло цілком раціональне, хоча й надприродне пояснення. Наприклад, голуб’яче пір’я, відоме своїми заспокійливими властивостями, використовувалося для зілля, що вгамовувало пристрасті. Тимчасові місячні затемнення свідчили про розпал боротьби доброї магії з силами зла. А товстий шар попелу — звичайний побічний продукт потужного чаклування.

«Упродовж століть цей будинок був домівкою для відьом з роду Холівелл, тут вони мешкали і тут займалися своїм чаклунським ремеслом», — з благоговінням подумала Фібі, і по спині у неї побігли мурашки.