Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 7

АВА

Сонце вже хилиться до обрію, коли ми в’їзжаємо у Лейвуд. Вся челядь замку вишикувана перед входом невеликого замку. Він якраз справжній – міцні кам’яні стіни, дві вежі на кутах. Трохи раніше ми проїхали свіжорозчищений рів - очевидно, що в порядок його привели роки два тому – на початку війни. У мирний час багато власників не турбувалися з цього приводу, заколисані довгим періодом миру. Хоч ворог і не дійшов вглиб країни, але видно, що тут перейнялися готовністю. Отже, добрий управитель.

Мірган зіскакує з коня і йде до мене, щоб допомогти зпішитися. Зазвичай я спокійно роблю це сама, але тут важливо показати увагу до мене з боку господаря замку.

Невисокий сивий чоловік – очевидно, економ чи управитель, кланяється нам, вітаючи.

- Ольсан, це міс Грехот – ваша нова власниця. Цей замок віднині належить їй і моєму сину, - говорить Мірган голосно, щоб чула вся челядь. – Представ їй людей.

Крім обслуги, тут невеликий гарнізон – чоловік двадцять. Очевидно, ті, кого не було сенсу брати на війну – застарі, замолоді і поранені. На такий замок челяді небагато, але Ольсан, передбачаючи це, зауважує, що на час перебування господарів наймає додатковий персонал в містечку.

Грейс підходить до мене з Реєм і я беру сина на руки. Очі всіх без винятку спрямовуються на молодого господаря і тут перемога безумовна – якщо посмішки на мою адресу були ввічливими, то перед Реєм встояти не може ніхто. Жіноча половина просто розквітає, а чоловіки дивляться зі схваленням – на молодих лордів завжди так дивляться, доки вони ще діти.

Коротке знайомство закінчено і ми можемо розійтись по приготовлених до нас покоях, щоб відпочити з дороги.

Моя тутешня покоївка – надзвичайно балакуча дівчина на ім’я Мардж. Спрямовую її енергію на те, щоб принести Рею молоко з булочкою і потурбуватися про теплу воду – його потрібно викупати з дороги, поки не заснув.

У її відсутності і відносному спокої оглядаю свої покої. Тут дві кімнати – вітальня і власне спальня, з вікнами на південь, отже, досить світлі. Добре б ще мати дитячу по сусідству з вітальнею. Там наче є якісь двері – потрібно буде вияснити це питання. .Оздоблення покоїв дещо застаріле – що не дивно – проте у гарному стані, стіни увішані гобеленами – видно, що попри незатребуваність замку господарями, тут підтримується належний лад.

 

За вікном швидко сутеніє, Рей вже спить у моєму ліжку – не бачу сенсу зраджувати своїм звичкам, тим більше, що на новому місці йому може бути страшно. Ми з Грейс вже повечеряли – я у себе, вона – на кухні з прислугою і тепер займаємось мною. Ванна з гарячою водою і навіть пелюстками троянд у моєму розпоряджені, Грейс миє мені волосся і можна розслабитися з дороги, слухаючи її враження від спілкування з мешканцями Лейвуду. Завтра я вже їстиму у вітальні в компанії Міргана, даючи змогу місцевій челяді показати своє вміння, а кухарці – свою майстерність. Ще потрібно буде ближче поспілкуватися з Ольсаном і іншими домочадцями. Хоч в загальному скласти собі уявлення про це помістя. На все це в мене три дні – потім Міргану потрібно повертатися і мені варто скористатися компанією його та його людей для дороги назад.

Ранок виявляється похмурим. Я з деяким запізненням розумію, що варто було взяти щось більш ошатне , щоб справити враження на мешканців. Я ж збиралася поспіхом, та й, загалом, ще в траурі за батьком і братом, тож гардеробом не дуже перейнялася. Ну що ж, головне – це те, що я власниця помістя, а гостей мені приймати поки ще зарано. Після сніданку Мірган особисто показує мені замок. Вітальня, зал, зброярня, кухня та приміщення для слуг на першому, покої для господарів і гостей на другому. На третьому пара пустих приміщень і невеличкі кімнатки для покоївок. Ольсон, що нас супровождує, показує також свій кабінет, як економа, де тримає документи, що відносяться до його відання. На стіні в нього висить великий малюнок замку – але не ззовні, а план з розташуванням приміщень. Я уважно розглядаю його – раніше таких малюнків бачити мені не доводилось. Корисна річ, завдяки якій я краще уявляю, як тут все влаштовано.

- Якщо вас, леді Грехот, цікавлять подібні речі, я можу пошукати в бібліотеці – десь мали бути більш художні плани. Там було зображено навіть розташування меблів у покоях, - пропонує Ольсан.

- Так, цікавить. Пошукайте при нагоді, я б хотіла мати такі креслення під руками, – знати свій замок ніколи не завадить.

Знайомство з замком затягується аж до обіду, тож ми спускаємось одразу у малу вітальню. Слуги починають накривати на стіл, а Мірган окреслює подальший план дій. Мені залишилось оглянути кінські денники, в яких, щоправда, небагато мешканців, і далі лишається прогулянка землями Лейвуду. Погода не надто надихає, з іншого боку, завтра може бути ще гірше.

Втім, ці розмірковування перериває пронизливий вимогливий крик – Грейс не може впоратися з Реєм, який пів дня у незнайомому місці і без мами. Ловлю своє сонце в обійми. Рей стискає мою шию, втискається носом кудись під вухо і я відчуваю шкірою мокрі вії. Він так швидко мене тепер не відпустить. Боюся, навіть їсти доведеться з ним на колінах. Що ж, ні про яку поїздку сьогодні вже не йдеться – я не лишу його самого в незнайомому місці, а зараз ще потрібно буде вкласти його спати. Зазвичай з цим справляється Грейс, але відчуваю, що сьогодні Рей не погодиться на таку заміну.

 

МІРГАН

Ніколи не мав з дітьми справи. Але тепер розумію, що ніякий чоловік, яким би привабливим він не був, не витримає в очах жінки конкуренції з дитиною. Ава має досить самостійний характер і я припускав, що її турбота про сина полягає у забезпеченні його всім необхідним. Але спостерігаючи Рея в обіймах матері, я розумію, що вони близькі набагато більше , ніж я уявляв. Можливо, справа у відсутності великого штату слуг, не знаю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍