Астольф де Кюстін - Правда про Росію, Астольф де Кюстін
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
IX
ДУША МОСКАЛЯ
З ДАЛЬШИХ МОСКОВСЬКИХ СТОРІНОК В НОТАТКАХ КЮСТІНА ВИБИРАЄМО КІЛЬКА КОРОТКИХ ВЛУЧНИХ ЗАУВАЖЕНЬ, РОЗКИДАНИХ НА ЦИХ СТОРІНКАХ, ЯКІ ДОТЕПНО ОКРЕСЛЮЮТЬ ВДАЧУ МОСКАЛІВ:
«Дітям і дикунам подобається все блискуче, москалі є діти, що мають призвичаєння, а не досвід нещасть. Звідси, мимоходом кажучи, бачимо суміш легковажносте та уїдливосте в їх вдачі... В Росії кожна народна розвага є меланхолійна, радість стає там привілеєм; тому вона мені тут здавалася майже завжди переборщеною, удаваною та гіршою від смутку... Вцілому люди цієї країни не видаються мені схильними до великодушности; вони в неї зовсім не вірять, вони б її заперечили, коли б сміли, та якщо вони її не заперечують, то вони її зневажають, бо вони не мають її міри в самих собі...
Праця йде не на те, щоб прислужитися іншим, а щоб дістати нагороду, творчий вогонь для них чужий, їм бракує ентузіазму, що створює взнесле; відберіть в них почуття користе, боязні та суєти — ви позбавите їх діяльносте.
Так само, як в їхніх вчинках в практичному житті, як і в їхніх творах в області духовній, де переможцем є підступ, там великодушність видається обманом.
Величність душі, я це знаю, шукає винагороди для себе в собі самій, але якщо вона нічого не вимагає, то вона багато заповідає, бо хоче поліпшити людей; тут вона зробить людей гіршими, бо її вважатимуть за ласку, Ласкавість зветься слабістю в народі загартованім терором; ніщо, крім страху, не обезброює його; невмолима суворість примушує його згинати свої коліна. Пробачення, навпаки, дає йому піднести голову; його не можна переконати, його можна лише підбити. Нездібний до гордощів, він може бути відважним; він повстає проти доброти, але підкоряється жорстокості, яку приймає за силу.
Це пояснює мені систему правління, що її прийняв імператор, але не примушує мене її схвалити. Цей володар знає і робить що слід, щоб його слухали. Тут дисципліна є метою, деінде вона є лише засобом...
Москалі найперші комедіанти на світі. Щоб зробити враження, вони не потребують сценічного обману...
Ніде інде вплив однозгідности уряду та виховання не відчувається так яскраво, як тут. Всі душі тут носять однострої. Ах! Навіть як ви не молоді та не легко розчулюєтеся, то доведеться вам страждати, коли бачите, що до цього народу зі студеним серцем та з розумом, загостреним природою та суспільним вихованням, приносять наївність інших народів! Я уявляю собі німецьку чулість, довірливу розтріпаність французів, еспанську витривалість, англійські дивацтва, безтурботність, добродушність справжніх давніх італійців у змаганні з вродженою кокетерією москалів; і мені шкода бідолашних чужинців, які на хвилину повірять, що вони здатні стати грачами у. спектаклі, який тут чекає на них». (Уявіть собі наприклад, Рузвельта з Пасвольськими та всіма іншими Гіссами в Ялті!).
Фізично — підсоння, а морально — уряд цієї країни нищить у зародку те, що є слабе. Все, що не є міцне, або є дурне, гине при народженні; лишається при житті тільки худоба чи натури міцні в доброму як і злому Росія є батьківщиною розгнузданих пристрастей чи слабих вдачею, бунтівників або автоматів, змовників або машин; тут зовсім нема середини між тираном та рабом, між божевільним та звірем; золота пересічність тут зовсім не знана, природа її не хоче; надмір холоду так само, як і спека, штовхає людей до крайностей. Це не означає, що міцні духом трапляються частіше в Росії, як деінде. Навпаки, їх тут менше, через нечулість більшосте. Москалям не вистачає багато здібностей, які відповідали б їхнім амбіціям; пересада є ознакою слабосте.
Не зважаючи на протилежності, які я щойно згадав, всі є подібні до себе під одним оглядом: усі поверховні; ці люди дуже легко забувають вранці багато зі своїх планів, зроблених ввечорі. Можна сказати, що їхнє серце є царством випадку; ніщо не встоїться супроти їхньої здатносте все переймати та все залишати. Це відблиски; вони не народжуються, вони появляються; вони живуть і вмирають, не помітивши поважного боку існування. Ані добро, ані зло — ніщо для них не є дійсністю; вони можуть плакати, вони не можуть бути нещасливими... Своїм швидким та зневажливим поглядом вони обкидують, не подивляючи нічого, всі досягнення людського генія за тисячоліття; вони гадають перевищити все, бо вони погорджують усім; вони вихваляються, як люди заздрісні, вони стеляться на землю, завжди нарікаючи, перед усім, що вони вважають модним ідолом... Порох та дим, хаос та небуття, ось усе, що може виникнути в цих непостійних головах». (Уривки з 29-го листа).
З Москви маркіз вирушає через Ярославль на Нижній Новгород. На Троїцькій пошті його переганяє один з його паризько-московських знайомих. Цей знайомий підтверджує новину, яка вже давніше була маркізові відома: «Знаючи, що я заночую тут, він попросив мене з ним порозмовляти, доки він перепрягає коней; він підтвердив те, що я вже давніше знав: що вісімдесят сіл було недавно цілком спалено в Симбірській губернії під час здушення селянського повстання»... Безпосередньо перед одержанням цієї звістки, маркіз занотував у своїм листі такі рядки про повітовий спокій:
«Проте, на тлі цього спокою, яким я теж користуюся та який я подивляю, скільки безладдя? Скільки насильства! Яка зрадлива безпека!»
А до цих рядків, саме в цьому 5-му брюссельському виданні, маркіз дає уривок з «Петербурсских Ведомостей» з дня 4-го (15-го) березня 1837, в якому довго розповідається, як рязанська селянка Нікіфорова донесла владі про втечу до неї її сина з війська, та як відповідні міністри довели це до відома його величності, а ославлена величність дала селянці в нагороду за
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Правда про Росію, Астольф де Кюстін», після закриття браузера.
