Лана Рей - Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей

20 Тіна

Я прокинулась від того, що хтось доторкнувся до мого плеча. Розплющивши очі, я побачила Армана Торенса.

- Привіт, принцесо, - промовив він, посміхаючись.

- Привіт... Ти повернувся. Я така рада, - промовила я, обійнявши його за плечі.

Від хвилювання через цього бовдура, я майже нічого не їла і тепер почувалась геть кепсько.

Нарешті я зможу видихнути з полегшенням.

Стоп! А це ще що? Та у нього жар!

- Тіно, ти можеш мене трішки підлікувати?

- Що значить "трішки"?!  Ти весь гориш... Що з тобою трапилось?

- Невдалий збіг обставин... Ти ж знаєш, як діє зілля перетворення... Організму важко впоратись з таким навантаженням, а мене ще й отруїли...

- Ти ж - отруйний маг. Я думала, що жодна отрута на тебе не діє...

- Все не зовсім так. Жодна отрута не може мене вбити, але певний негативний вплив, все одно, має. Зазвичай, я кілька днів відчуваю слабкість, а потім все минається. Але цього разу... Додалась ще дія зілля перетворення.

Не гаючи жодної хвилини, я активувала свою цілительську магію. Хлопець був у дуже поганому стані. 

Я навіть не уявляла того, як він міг терпіти весь цей біль. Бідолашний...

Я швидко втрачала сили, зцілюючи Армана Торенса і хвилювалась про те, щоб моєї магії вистачило.

Доторкнувшись до його лоба, я відчула, що жар спав і трохи заспокоїлась.

- Як ти зараз почуваєшся? - Запитала я у хлопця.

- Наче на світ народився. Дякую, Тіно. Ти мене врятувала. Не уявляю, щоб я без тебе робив.

- Не смій більше так калічитись. Це не жарти. Ти хоч розумієш, що міг померти, якби я не зцілила твої внутрішні органи, бовдуре?

- Обіцяю, що буду обережнішим, принцесо. До речі, у мене є для тебе подарунок, - говорячи це, Арман Торенс дістав із свого просторового персня невелику, чорну коробочку і простягнув мені.

- Що це? - Здивовано поцікавилась я, беручи її в руки.

- Ти ж хотіла коштовності... Я пообіцяв, що подарую.

- Дурень! Я ж пожартувала...

- А я не жартував, Тіно, - усміхаючись, промовив Арман Торенс.

Я обережно відкрила коробочку і побачила розкішний браслет із білого золота, прикрашений діамантами.

Від здивування, у мене аж подих перехопило.

- Яка краса...

- Радий, що тобі сподобалось. А зараз мені вже час...

- Що?! Куди це ти зібрався?! Твоєму тілу потрібен відпочинок.

- Я владнаю одну невеличку справу і буду відпочивати. Обіцяю... Не супся так, принцесо.

- А хтось інший не може цим зайнятись?

- Я потім тобі все поясню, Тіно.

- Дякую за подарунок... Армане, повертайся швидше.

- Ти сумуватимеш за мною? - Посміхнувшись, запитав Торенс.

- Здався ти мені, щоб я за тобою сумувала... Просто, мені нудно самій.

- Так я тобі і повірив, - Сміючись, сказав Арман, ухиляючись від подушки, що я в нього запустила.

- Бовдур! І не смій більше так ризикувати своїм життям, бо приб'ю власноруч.

- Не сумуй, принцесо. Я повернусь так швидко, як тільки зможу.

- Обіцяєш?

- Обіцяю... До зустрічі, Тіно.

- До зустрічі...

Помахавши мені рукою, Арман Торенс зник в сяйві порталу, що з'явився у нас посеред кімнати.

Важко зітхнувши, я поглянула на браслет у своїх руках.

Хоч би з Арманом все було добре... 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍