Лана Рей - Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей

19 Арман

Не встигли цілителі залікувати моє поранення, як з'явився слуга і повідомив, що Його Величність, король, дуже хоче мене бачити.

Дідько! Зустріч і спілкування з монархом не входили у мої плани. Через кілька годин з'явиться справжній наслідний принц. Нехай він сам розмовляє зі своїм батьком.

Я спробував відкараскатись від цієї зустрічі, сказавши про те, що погано почуваюсь, але це не допомогло.

Важко зітхнувши, я поплентався слідом за слугою в королівський намет.

- Річарде, ти геть з'їхав з глузду?! Так захотів зайняти трон, що вирішив позбутись від своїх братів?! - Накинувся на мене король, щойно я увійшов.

- Ваша Величносте, я не... 

- Річарде, не сприймай мене за старого дурня. Один твій брат - мертвий, інший - серйозно поранений, а у тебе лише легке поранення. Якщо ти хотів ось так відвести від себе підозру, то тобі це не вдалося.

- Ваша Величносте, можу Вас запевнити, що якби Річард був сьогодні у лісі, то він би теж не вижив...

- Що ти верзеш?! Хочеш вдати, що збожеволів аби не нести відповідальності за те, що скоїв?!

Оце я втрапив... З точки зору короля, все, і справді, виглядає дуже підозріло, але ж він не знає всієї правди.

- Я - не ваш син, - промовив я, активуючи власну магію.

- Темний маг?! Охорона! Схопити його!

- Заспокойтесь, Ваша Величносте і дайте мені все пояснити. Через дві години Річард повернеться...

Я розповів королю про те, що наслідний принц боявся за власне життя і тому звернувся по допомогу до своєї тітки і про наш план.

Також я не забув згадати, що кілька днів назад на Річарда було скоєно черговий замах.

Дізнавшись про те, що його старшого сина мало не зжерли монстри, король важко зітхнув і закрив обличчя руками.

- Хто? Хто хоче знищити моїх синів?

- Цього ми ще не знаємо. Сьогодні в лісі на мене напали найманці із гільдії вбивць. Стріла, якою в мене поцілили, теж була отруєною. Якби там був справжній Річард, він би не вижив...

- Як вдалося вижити тобі?

- Я - отруйний маг. На мене не діє жодна отрута.

- Рідкісне і дуже корисне вміння...

- Я дуже співчуваю вашому горю і зроблю все можливе, щоб допомогти у всьому розібратись.

- Дякую, що вже двічі врятував мого старшого сина. Я цього не забуду. Сподіваюсь, що ми ще побачимось, коли ти повернешся до свого звичного вигляду...

- Я лише виконував своє завдання... 

Поряд зі мною відкрився портал. З нього вийшов Річард, а слідом за ним з'явився Алекс.

- Я повернувся, як тільки дізнався про те, що сталося на полюванні, - промовив наслідний принц, наближаючись до свого батька.

- Річарде...

- Думаю, що нам краще забратись звідси, - прошепотів я, звертаючись до свого напарника.

- Так, - відповів Алекс, відкриваючи новий портал.

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍