Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

    —  Я теж так думаю, зараз відпочинемо пошукаємо ще щось цінне в салоні та багажнику і будемо будити нашу сплячу красуню.- сказав я.

     —  Льоха ти того, що з цих? -- з побоюванням на мене подивився Невіс,- Ні, я все розумію.

     —  Ти про що? - не зрозумів я спочатку, про що говорить Невіс.

     —  Він має на увазі, що ти за чоловіками, а не за жінками,- пояснив мені Ріг.

      —  Фу Невіс, як ти міг про мене таке подумати. У мене наречена на Землі є,- обурився я припущенням Невіса.

     —  Ну, а чого ти цього аварця сплячою красунею назвав? -- запитав Невіс, який видихнув із полегшенням.

     —  Та казка є подібна на моїй рідній планеті,- відповів я йому.

     —  Висловлюйся тоді ясніше,- відповів він і продовжив уже щодо нашого становища,- Найімовірніше, що ШІ корабля аварця нас не визнає, і він зможе легко нас позбутися внутрішньою системою безпеки. Навіть не знаю як обійти це.

     —  Хтось вміє керувати кораблем у ручному режимі? - запитав Рог у братів.

     —  Тільки в симуляторі проходили відмову ШІ і політ на ручному режимі. Але тільки на малих кораблях, на середні й великі тим паче не вистачило грошей.- відповів Троді.

     —  Думаю навряд чи у чорномордого великий корабель, мені здається це буде щось на зразок невеликої яхти.- сказав Ріг.

      —  Теж так вважаю, я навіть думаю, що керування яхтою в ручному режимі буде простіше, ніж фрегатом або корветом.- сказав Троді.

      —  Ну що, тоді за справу,- сказав Невіс.

      —  Так, за справу.- відповів я.

     Наступних три години минуло в розбиранні флаєра на цінні речі. Мені доводилося працювати більше за всіх, щоб не бігати постійно за водою для розчинення піни, я прибирав її за допомогою своєї здатності. 

     Щоправда, через відсутність раксаніту доводилося робити досить часті перерви. П'ять хвилин працюю десять хвилин відпочиваю, поки що я міг працювати тільки в такому режимі. Усе таки випромінювання давало нам багато сил, зараз якось навіть неповноцінним через ослаблення своєї здатності я себе почуваю.

     Ще змогли виявити в багажнику валізу цього аварця, в ній був лише одяг. Але і так це виявилося вельми корисною знахідкою. Наші комбінезони помаранчевого кольору вельми кидалися в очі. Тож звичайний, щоправда, високотехнологічний одяг був доречним. 

    Мені дістався спортивний костюм, який на мені сам підлаштувався під мою фігуру. За словами Рога, у такого доволі дорогого одягу є функція зміни кольору і навіть захисту від паралізатора. Але цими функціями без нейромережі скористатися не вийде.

    Крім пайків і аварійного маяка більше нічого корисного знайти не змогли. Якось мало всього було у флаєрі, порожній він був.  Та й маяк довелося за допомогою своєї здатності знищити, щоб уже точно ніхто не прибув на його сигнал.

    Тільки після цього ми стали через збільшену діру діставати негра у звичайному злегка сріблястому одязі. Його голкомет я вже знищив, на жаль, без нейромережі та спеціальних баз перепрошити його не було жодної можливості, а тому непотрібну для нас і навіть небезпечну, якщо вона потрапить назад у руки власника зброю, було прийнято рішення знищити.

      Зібравши все необхідне, ми віднесли аварця до струмка і скинули того там. Зараз нам слід було дізнатися подробиці у цього виродка. Без них ми не знали, що робити далі.

      Уже за кілька хвилин желе повністю розчинилося і наш бранець лежав просто в струмку без свідомості. Невіс для його пробудження використав один із препаратів з аптечки. Після уколу цей виродок прийшов до тями буквально за кілька секунд. Одразу ж він спробував вихопити зброю з кобури і схопитися на ноги. Але не тут було, зброї в нього не було, а ноги в нього були пошкоджені під час падіння флаєра, а тому його смикання в нас викликали лише сміх.

    —  Та ви знаєте хто я? -- вигукнув той, оглянувши нас. Судячи з виразу обличчя, він упізнав свій одяг, а побачивши голкомети в кобурі в Троді й Невіса, він скривив обличчя і продовжив... Що ви хочете? -- уже спокійним тоном той вимовив, мабуть, він був все-таки розумним хлопцем, а тому, оцінивши ситуацію, вирішив не лізти в пляшку, а домовитися по-нормальному.

    —  Для початку скажи, хто ж ти такий? -- запитав я у відносно молодого хлопця, на вигляд йому було років двадцять п'ять. Але тут не можна було бути впевненим у віці спираючись лише на зовнішній вигляд, у Співдружності існувала процедура омолодження, щоправда, тільки для дуже заможних розумних.

    —  Я Мгбанга Третій, глава клану Шериста,- відповів він сплюнувши в струмок.

    —  Ого, цілий глава клану, що ж тебе занесло на цю дику планетку? - запитав Невіс.

    —  Головою клану я став лише два дні тому, коли гіперзв'язком надійшло повідомлення про смерть усіх спадкоємців і мого прадіда справжнього глави клану,- чесно відповів Мгбанга.

    —  Так ось ця шахта вашому клану належала? - запитав я в нього.

      —  Так, тільки прадід загрався дещо, мене тут поставили керуючим уже як три роки. Майже відразу відсилав доповіді з приводу того, що треба поділиться з імператором здобиччю раксаніту. Але він,- знову сплюнув Мгбанга,- заждав усе собі. Хотів бути одноосібним власником планети з найбагатшими покладами раксанітової руди. От і нарвалися.

    —  Хто напав то на вас? - запитав Троді.

    —   Два клани Ліршист і Паунг, обидва основні суперники нашого як на політичному так і на економічному полі.  Сюди прибуло два флоти. Три орбітальні фортеці затримали їх лише на півдня. А пізніше почалася наземна операція. Я майже одразу під маскувальним полем на флаєрі полетів до свого фрегата, але куди там, випадковий близький вибух і вибуховою хвилею флаєр кинуло на землю, де ви мене й знайшли... - доволі докладно розповів Мгбанга.

     —  Стріляв навіщо? - запитав я.

     —  Я думав це вороги,- відповів той,- Тож вибачатися не буду, та й раби ви взагалі то. Судячи з усього, з головної шахти, а оскільки я тепер голова клану, то і ви мені належите, -- досить нахабно сказав він.