Вікторія Вецька - Будь моєю назавжди , Вікторія Вецька

—  У мене проблеми, — почала я, — мій батько має великі борги, і він хоче, щоб я вийшла заміж за Іллю, щоб врятувати нашу сім’ю.

Його обличчя змінилося — спочатку здивування, потім біль. Я бачила, як його очі наповнюються гіркотою.

— Вийти заміж за багатого —  це найгірший варіант! — вигукнув він, його голос затремтів від емоцій.

— Я знаю, Назаре, — промовила я, — Але якщо я цього не зроблю, ми втратимо все. Я не знаю, що робити.

Назар забрав мене в свої обійми, і я відчула, як його тепло огортає мене, яким він захищав мене від всього світу. Його дихання було рівним та заспокійливим.

— Ми знайдемо інший вихід, — сказав він впевнено, дивлячись мені в очі. — Я не дозволю, щоб ти пожертвувала нашим щастям через це.

Я відчула, як його слова проникають у самісіньке серце. Разом з Назаром я відчула, що ми здатні подолати будь-які труднощі. Ми вирішили діяти разом, незважаючи на всі перепони.

На ранок  ми з Назаром зустрілися в місцевому кафе, де зазвичай збиралися друзі. Коханий, раніше працював фінансистом, тож привів кількох своїх знайомих, які мали зв’язки у фінансовій сфері. Ми почали обговорювати можливі варіанти вирішення проблеми з боргами мого батька.

— Спочатку нам потрібно дізнатися точну суму боргів і їхню структуру, — сказав один з друзів Назара, Віктор.

— Можливо, є можливість реструктуризувати борг або домовитися про відстрочку платежів.

Ми взялися за роботу. З батьковими документами і фінансовими звітами. Назар і його друзі почали аналізувати ситуацію. Я допомагала їм, та намагалася  розуміти всі деталі. Батько згодився співпрацювати, хоча спершу був скептично налаштований.

— Якщо ми зможемо знайти спосіб переконати кредиторів, що ми готові виплачувати борги, але нам потрібен час, — продовжував Віктор, — це може зменшити тиск на вашу родину.

Ми також почали шукати інші джерела фінансування. Інший друг Назара зв’язався з декількома бізнесменами, які могли б бути зацікавлені у співпраці з нашим сімейним бізнесом. Батько, хоч і з острахом, але погодився розглянути інвестиційні пропозиції. Через декілька днів важкої праці у нас з’явився план. Ми домовилися зустрітися з кредиторами і представити їм наші пропозиції. Це був ризик, але ми вірили, що зможемо переконати їх дати нам шанс. Нарешті настав день зустрічі. Ми зібралися в компанії батька, де чекали на кредиторів. Так як я адвокат, то сьогодні я як завжди відстоювала інтереси мого батька. Я тримала руку Назара, відчуваючи його підтримку. Батько сидів поруч, напружено дивлячись на двері.

— Все буде добре, — прошепотів мені Назар, міцніше стискаючи мою руку.

Двері відчинилися, і до кімнати зайшли кредитори. Вони виглядали серйозними і діловими. Ми почали обговорення,  я представляла позиції мого підзахисного, а Віктор з Назаром наводили аргументи, з їхньою підтримкою я відчувала себе сильною і вірила, що кредитори нам не відмовлять. Ми всі зробили велику роботу, і наш план виглядав переконливо. Ми запропонували реалістичні терміни виплат і можливі варіанти співпраці. Кредитори слухали уважно, задаючи запитання. Після довгих обговорень, один з кредиторів нарешті піднявся і висловив їхнє рішення.

— Ми готові дати вам шанс. Ми погоджуємося на реструктуризацію боргу за умов, що ваш бізнес почне приносити прибуток у зазначені терміни.

Ці слова були для нас як музика. Ми зітхнули з полегшенням. Батько подякував їм і пообіцяв зробити все можливе, щоб виправдати їхню довіру. Після зустрічі я вийшла разом з Назаром з компанії, я обійняла коханого, будучи вдячна за його підтримку і віру в нас.

— Ми зробили це! — вигукнула я, стискаючи його в обіймах.

— Це тільки початок, — відповів Назар, посміхаючись.

— Але разом ми впораємося з усім.

Життя поверталося до нормальності, але все виглядало інакше. Мій батько, заряджений новою енергією, активно взявся за справу. Або всього лишень робив вигляд, адже його поведінка викликала в мене підозри. Та все ж я з Назаром почали планувати наше майбутнє з особливою ретельністю. Наші розмови тепер наповнювалися не тільки мріями, але й конкретними кроками. Ми вирішили, що спочатку я закінчу справу з своїм підлеглим, а потім відкриємо власну справу. Назар мав ідею створити компанію, яка допомогла малим бізнесам уникати фінансових пасток. І як на мене це була чудова ідея. Ввечері ми сиділи на березі річки, насолоджуючись тишею та свіжим повітрям. Назар тримав мене за руку, його погляд був спрямований у далечінь.

— Я знав, що ми впораємося, — сказав тихо він, — і тепер я бачу наше майбутнє чітко, як ніколи.

— І яке воно? — поцікавилася я, притулившись до його плеча.

— Ми будемо щасливі, незалежно від обставин. Ми створимо сім’ю, будемо підтримувати один одного у всьому, — його голос був сповнений впевненості.

Тільки чомусь моє чуття підказувало зовсім інше. Мовчазний голос сумнівів блукав у моїй душі, кидаючи тінь на щастя. Чи варто зараз дослухатися до нього, коли все нарешті почало налагоджуватися? Можливо, краще залишити ці думки і просто насолоджуватися моментом поряд з коханим і віддатися в його ніжні сповнені любові обійми. Я відчула, як теплий вітерець ніжно торкав моє обличчя, і обійми Назара стали ще міцнішими, додаючи мені спокою та впевненості.

Ми сиділи під зоряним небом, і його рука лежала на моїй. Назар тихо розповідав про наші плани на майбутнє, а я слухала його голос, що був для мене як найчарівніша мелодія, яка йшла від самісінького серця. Його слова огортали мене, такою щирою і відвертою ніжністю.