Конфуцій - Вислови, Конфуцій

того, який він у себе вдома, у ньому є здатність розуміти. Хуей — недурна людина.

10

Учитель сказав:

— Де ховатись людині?

Де ховатись людині,

Якщо бачити, як вона чинить,

Глядіти на те, що вона наслідує,

І знати, що її задовольняє?

11

Учитель казав:

— Хто осягає нове, плекаючи старе,

Той може бути учителем.

12

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж не інструмент.

13

Цзигун спитав про те, яким має бути чеснотливий муж.

Учитель відповів:

— він спершу бачить у слові діло, а потім — чинить за сказаним.

14

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж співчутливий, але без упередженості.

Мала людина упереджена, але без співчутливості.

15

Учитель казав:

— Марне навчання без думки,

Небезпечні думки без навчання.

16

Учитель сказав:

— Захопленість чужими судженнями приносить тільки шкоду.

17

Учитель сказав:

— Ю! Чи навчити тебе, що таке знання?

Вважай знанням те, що знаєш, і вважай незнанням незнання. Це і є знання.

18

Цзичжан учився, щоб добитись заплати, і Учитель йому сказав:

— Більше слухай, оминаючи все неясне, обережно говори про решту — рідше вину-ватимуть. Більше спостерігай і сторонись небезпеки, обережно дій в решті — рідше каятимешся. Якщо рідко винуватять за слова і рідко каєшся у своїх учинках, у цьому і знайдеш заплату.

19

Князь Скорботної Пам’яті спитав:

— Як упокорити народ?

Конфуцій відповів:

— Якщо піднести й поставити чесних над безчесними, то народ упокориться. Якщо підносити безчесних, ставлячи їх над чесними, то народ не скориться.

20

Доброчинний із Молодших спитав про те, як добитися, щоб народ був шанобливий, вірний і натхненний.

Учитель відповів:

— Будь із ним серйозним, і він почне шанувати; виконуй обов’язок сина і батька, — і він буде вірний, піднеси здібних, напучуй не-умілих, — і він надихнеться.

21

Хтось запитав Конфуція:

— Чому ви не берете участі в керуванні державою?

Учитель відповів:

— У Книзі сказано: «Яка твоя пошана до батьків? Ти шануєш їх, ставишся з любов’ю до братів і проявляєш усе це у справах правління». Це і є управління державою. То навіщо для участі в ньому ставати на службу?

22

Учитель казав:

— Людині й не бути правдивою? Не відаю, чи можливе таке. Якщо в малої чи великої повозки не скріплені голоблі з поперечиною, хіба на них якась їзда можлива?

23

Цзичжан спитав, чи можна дізнатися, що буде через десять поколінь.

Учитель відповів:

— Дім Інь стояв на підставах обрядів дому Ся,

Що зберіг із них і додав, можна знати;

Дім Чжоу спирався на обряди Інь,

Що зберіг із них і додав, можна знати;

І про тих, хто, можливо, йтиме слідом за Чжоу,

Нехай і за сотню поколінь, можна знати.

24

Учитель казав:

— Жертвопринесення чужому духові мають у собі лестощі.

Бездіяльність у мить, коли є можливість вчинити справедливо, означає боягузтво.

Глава 3. Вісьмома рядами

1

Конфуцій казав про Молодшого, в якого «вісьмома рядами танцюють при дворі»:

— Якщо це можна витерпіти, то що ж витерпіти не можна?

2

Три родини прибирали жертовне приладдя під звуки гімну «Аад».

Учитель про це сказав:

Співдіють у храмі князі,

Син Неба прекрасно-суворий.

— Хіба ці слова до речі про діла трьох родин?

3

Учитель казав:

— Навіщо ритуали, якщо, будучи людиною, не проявляє людяності? Навіщо й музика, якщо, будучи людиною, не проявляє людяності?

4

Лінь Фан спитав про те, що головне в ритуалі.

Учитель відповів:

— Як багато важить твоє питання! Під час виконання ритуалу ощадливість краща за марнотратність; на похоронах почуття скорботи краще за ретельність.

5

Учитель сказав:

— У варварів при державцеві гірше, ніж у китайських землях без нього.

6

Молодший приносив жертви горі великій, і вчитель спитав Жань Ю:

— Ти не міг його утримати?

— Не міг, — відповів Жань Ю.

Учитель сказав:

— Шкода! Невже скажеш, що гора Велика менш розбірлива, аніж Лінь Фан?

7

Учитель сказав:

— Чеснотливий муж ні в чім не змагається, але якщо змушений, то хіба що в стрільбі з лука; він заходить до залу, вітаючи й по-ступаючись; вийшовши звідти, п’є вино. Він не полишає чесноти, навіть змагаючись.

8

Цзися спитав:

— Що означають рядки:

Сміється і чарує ямкою на щічці,

Очей прекрасних ясний погляд,

Білість лиця здається кольоровим візерунком.

— Вторинне те, коли розмальовують біле, — відповів Учитель.

— І ритуал вторинний? — зауважив Цзися.

Учитель сказав:

— Хто мене розуміє, то це ти!

Тепер із тобою можна говорити про Пісні.

9

Учитель казав:

— Я міг би розповісти про ритуал Ся, та у Ци бракує свідчень; я міг би розповісти про ритуал Інь, та в Сун бракує свідчень. Усе через те, що не вистачає записів і тямущих людей. А якби вистачало, я міг би підтвердити свої слова.

10

Учитель сказав:

— Під час царського жертвопринесення я не хочу дивитись на те, що там робиться, з моменту наливання вина.

11

Хтось запитав про сенс царського жертвопринесення.

Учитель відповів:

— Про нього не відаю, а хто відав би, той управляв би Піднебесною так, ніби вона була б тут.

І вказав при цьому на свою долоню.

12

Учитель ніби зрів тих, кому приносив жертви. І ніби зрів духів, приносячи їм жертви. він казав:

— Якщо сам не беру участі в жертвопринесенні, то для мене його наче й не було.

13

Вансунь Цзя спитав:

— Що ова: «Догоджати корисніше перед вогнищем, ніж перед південно-західним кутом»?

— Неправильно сказано, — відповів Учитель. — Хто завинить перед Небом, тому не буде кому молитися.

14

Учитель сказав:

— Дім Чжоу мав приклад двох попередніх царювань, тому він видається освіченістю. Я слідую за Чжоу.

15

Увійшовши до великого храму, Учитель питав про все, що там відбувалось.

Хтось зауважив:

— І хто це вважає, що син цзоусца знає ритуали? Увійшовши до великого храму, він питав про все, що там відбувалось.

Учитель, почувши це, відповів:

— Саме в цьому й полягає ритуал.

16

Учитель сказав:

— Суть стрільби з лука полягає не в тому, щоби протнути мішень, адже люди різняться силою.

У цьому полягає путь пращурів.

17

Цзигун бажав, щоб під час оголошення