Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

— Наскільки я можу судити, Суртаз взагалі не поціновувач таких заходів. І навряд чи Олрік не знав про це, як його друг... — задумливо промовив чарівник, гортаючи записи, — чи не єдиний друг, наскільки я пам'ятаю... — задумливо додав він.

— Щось не так? — поцікавилася Саревінн, поправивши темне пасмо, що вибилося з високої зачіски.

— Тут докладно описані всі етапи створення дивовижної у своїй смертоносності істоти, — повільно промовив Корвел.

— Знаю, читала, — кивнула чарівниця.

— Я просто задумався про те, наскільки винахідливим та талановитим можна назвати Суртаза, якщо він примудрився створити...

— Оболонку сталевого голема та осквернити її некромантією, прив'язавши чиюсь нещасну невпокоєну душу, принагідно перекрутивши її суть, — холодно перервала свого співрозмовника Саревінн. — Він талановитий, безперечно. І винахідливий. Але нерозважливий, якщо обрав найгірший варіант...

— О так, у безрозсудства в цьому сенсі у нього вдосталь, — погодився маг. — З огляду на те, що для свого захисту він обрав заклинання, яке гарантує йому смерть від виснаження, якщо ми не втрутимось.

— Зважаючи на те, що він накоїв...

— Вважаєте, що варто дати йому померти?

— Я вважаю, що йому якраз не дозволять померти так легко і безболісно, ​​— великий магістр підібгала губи та замислилася. — Буде суд. Найімовірніше, його долю вирішуватиме сам король.

— Показова страта?

— Ймовірно. Заборонена магія, що спричинила стільки жертв... Те, що некроманти демонстративно сидять у своїй долині вже десяток років, не означає, що їх немає серед нас. Суртаз якимось чином зумів здобути заборонені знання. Звідки?

— У шкільній бібліотеці є книги з некромантії, — зауважив Корвел.

— Виключено, — похитала головою Саревін. — Вони вилучені з загального доступу моєю особистою печаткою. Зламати її так, щоб я не помітила, сімнадцятирічному адепту точно не під силу.

— Отже, хтось йому допоміг... — підсумував маг.

— Напевно. Потрібно поговорити з Суртазом, а якщо він не захоче говорити — доведеться покопирсатися в його пам'яті.

— З огляду на дати записів, інтерес до некромантії у нього виник приблизно три роки тому, — сказав Корвел. — Це величезний пласт спогадів.

— Від цього залежить його доля. Подумати тільки, такий перспективний випускник, найкращий за останні десять, а то й п'ятнадцять років... — великий магістр скривилася, — я готувала рекомендацію для направлення його до двору короля Сайреса. І от тобі — некромант...

— Це може зашкодити вашій репутації.

— Не зашкодить, якщо вдасться довести відсутність злого наміру. Якщо Суртаз продемонструє каяття і зрозуміє, що некромантія — шлях у нікуди, можливо, покарання вдасться пом'якшити.

— Не хочете губити талант? — криво посміхнувся Корвел, повернувши зошит. — Можливо, варто подати прохання до короля? Щоправда... Хм... Не впевнений, що допоможе. Родичі загиблих цього не залишать просто так.

— Сайрес вже отримав звіт про те, що сталося цієї ночі. Якщо за підсумками бесіди з Суртазом я побачу, що він ще не втрачений для нас — я надішлю королю прохання про пом'якшення покарання. Під свою відповідальність.

— Якщо вдасться замінити страту вигнанням, можу зв'язатися зі знайомими ельфами Срібного джерела, — задумливо промовив маг. — У минулому я трохи їм допоміг і, можливо, вони погодяться натомість дати притулок вигнанцю. Подалі від... імовірних посягань на його життя.

— Слушна думка, — згідно кивнула чарівниця. — Можливо, місцевий верховний друїд... м-м-м... Селетр, здається, не відмовить, якщо я також приєднаюся до прохання.

— До речі... дозволите запитання?

— Так, — Саревінн уважно подивилася на співрозмовника.

— Я спостерігав за Суртазом мало не з першого курсу і можу назвати його своїм улюбленим учнем... Для себе я вже вирішив, що намагатимусь йому допомогти як тільки зможу. Але вам це навіщо?

— Якщо страту вдасться замінити тимчасовим вигнанням, я розраховую, що після повернення він замінить загиблого Марліура, — великий магістр відправила зошит у ящик столу і, не підводячи погляду на Корвела, розгладила рукави темно-червоної директорської мантії.

— Зрозумів, дякую, — маг підвівся і попрямував до виходу з кабінету. — Тоді, мабуть, я поверну Суртаза до тями.

_________
Не забудьте додати книгу до бібліотеки ;)